Вітаю, дорогі читачі! 

Сьогодні я вперше відкриваю для вас двері в історію, яка відтепер житиме не лише в моїх думках, а й на сторінках книги.
«Книга, яку я не мала писати» — моя нова історія, з якою я сьогодні знайомлю вас.

У кожної книги є свій момент народження. Момент, коли слова перестають бути просто думками, герої набувають власних голосів, а історія починає жити за своїми правилами.
І ось настав день, коли я готова відпустити її до читачів.
Кохання в підлітковому віці — це, звісно, яскраві емоції та незабутні відчуття. Але що робити, коли ці почуття не відпускають роками?
Христина — наче маленький човен, що опинився посеред океану під час невблаганної бурі. І цією бурею був Андрій. Кохання до нього посідало найпочесніше місце в її серці. І скільки б Сашко не намагався завоювати Христину, подарувати їй спокій і тепло, зцілити її поранену душу, він завжди залишався на крок позаду.
Та доля приготувала для Христини зовсім інший шлях. Для когось вона була річчю, для когось — лише спогадом, а для нього стала цілим всесвітом, навіть на маленькій світлині.
Бо іноді події в житті настільки неймовірні, що здаються вигаданими. А почуття настільки сильні, що здатні пережити роки, розчарування й навіть зневіру в коханні.

Окремо хочу сказати, що мені надзвичайно приємно бути учасницею флешмобу #осіння_пристрасть. А ще цінніше — стати частиною такого масштабного й натхненного дійства, яке об’єднує авторів та їхні історії.

Особлива радість і честь для мене — бути частиною цієї події, на чолі якої стоїть така талановита людина, як Віккі_Грант. Дякую за можливість долучитися до цієї творчої атмосфери, відчути підтримку й стати частинкою чогось справді особливого. ?

Запрошую вас до знайомства з моєю книгою. Сподіваюся, ця історія знайде відгук у ваших серцях і залишить після себе щось більше, ніж просто спогад про прочитані сторінки.
Буду рада кожному читачеві, кожному коментарю та кожній думці, якою ви захочете поділитися.
Нехай наша зустріч із цією історією стане початком чогось особливого.

Приємного читання!
З теплом,
Дар’я Липчанська