Моя бажана ненависть ☕

— Привіт, красуне, — хлопець усміхнувся, нахабно оглядаючи її з ніг до голови й роблячи крок уперед.

— Привіт, — сухо кинула Мія. — Я тебе не знаю.

Вона вже збиралася пройти повз, як незнайомець схопив її за лікоть і міцно стиснув так, що шкіра вмить затерпла.

— З того, що я бачив, тебе це не сильно зупиняє, крихітко, — приторно солодким голосом мовив він.

— Відпусти, мені боляче, — з останніх сил вичавила з себе дівчина.

— А ти мене поцілуєш? — кривдник різко смикнув її на себе, розвертаючи обличчям.

Мія застигнула в німому переляку, не в змозі навіть поворухнутися. Хлопець склав губи трубочкою і награно глузливо потягнувся до неї.

— Я тебе поцілую замість неї, хочеш? — сердито пролунав знайомий голос. В ніс вдарив вже знайомий запах ментолу. — Руки прибрав, швидко, бо поламаю.