Нова глава вже на сайті ☕

— Я плавати не вмію, — зізналась Мія, готуючись до глузливого сміху або підколу. 
  Але замість цього — тиша.
  Жодного натяку на усмішку. Аріл лише вдивлявся в неї, а потім нахилився ще ближче. Його дихання обпалило ніжну шкіру, змушуючи Мію завмерти.
— Вибач, — прошепотів хлопець. 
  Тихо, тепло. Мія заплющила очі. Цей шепіт був дотиком до серця, невидимим і вогняним водночас.
  Тілом пробігся електричний заряд. Запах ментолу лоскотав ноздрі, проникав у свідомість, дражнив, збурючи кров. 
«Зупинись… Зупинись… Не можна…» — панічно шепотів внутрішній голос, але серце відмовлялося слухати.

Запрошую до прочитання історії про цю гарячу парочку ⭐