Хотіла поділитись з вами настроєм книги "Ю-критерій Манна-Уїтні". Всі, хто чекав завершення книги тепер можуть спіймати цілу атмосферу, не очікуючи кожен розділ окремо. Я дуже вдячна всім, хто був присутнім у період публікації, але для тих, хто досі не ризикнув, я покажу вам ось цей уривок з епілогу: 

Ця історія дуже відрізняється від багатьох — вона спокійна, розмірена, вона схожа на дощик, що тихо капає на листя розквітлого бузку. Вона без надриву, без вогню й без драйву, але вона — промінь заходу сонця, що позолотив короткий епізод із життя Манна-Уїтні й мій квітень-травень 2025. Цей час я присвятила їм і вам. Більше не повернути ні години, ні секунди. Залишилося лише тепло подякувати. Дякую.

Побачимося в минулих і майбутніх роботах вашої улюбленої письменниці Olha Alder.

0:27. 21.05.2025

Це історія про життя. Вона така, slice of life, привіт з 1949 року) Там немає відвертості, немає тілесності, немає вульгарності. Вона про хворобу та про людей. Про почуття виского рангу. Про забуті речі. Та про приховані спогади. 
 

Ціла династія людей, серед яких одна проблема чіплялась за іншу, поки не прийшлось розбиратись із хламом тим, хто вже взагалі не мав до нього відношення. 

Але найцікавіше те, що я не знайшла сил розлучитись з персонажами та дала їм друге життя у спін-офі "Проєкт професора". Ті ж самі головні герої, але в абсолютно інших умовах. Переходьте на новиночку тут. 

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ♡