Виник нізвідки, обурився тим, що Елісон, бачте, хотіла грошей йому в каву кинути, напатякав різного, трішки обнайділивого, трішки моторошного, й зникнув, ніби не було... Особисто я вважаю, Елісон пощастило, що Сід (а ті, хто читав Кігті й похіть, безпомилково впізнали цього дивакуватого старого) не вгатив їй ціпком, як від нього постійно отримував Райк. Як це було — читайте в новому розділі Криці та зваби. Попереджаю, його кінець змусить вас озиратися навкруги про всяк випадок :)

Ну і звісно, можу гарантувати, що тимчасово живий Бастіан, тимчасово волохатий бабай й або бог, або божевільний старигань — не єдині, кого ми ще побачимо з першої частини. 

Мій телеграм & тікток