"Рішуче видихаю та йду слідом за дівчиськом у будинок.

Я готовий до «ніжної» зустрічі з боку Влада, і навіть до розмови з батьками Лізи. Але в особняку Розовських, крім вишколеної та неговіркої прислуги, нікого не виявилося…

– А де всі? – ставлю найбезглуздіше запитання.

– У сенсі «всі»? Кого ти очікував побачити? – щиро дивується Ліза.

– Ну я не знаю… Батьки, брат… – продовжую тупити.

– От тільки не кажи, що мрієш зустрітися з моїм братом і розповісти, чим ми займалися вночі! – заливисто сміється вона та додає, – та й з батьками якось рано знайомиться, погодься.

Ну, якось так. Стискаю зуби й мовчки киваю. Тобто перше враження мене не обдурило – дівчина вирішила відсвяткувати повноліття розставанням із непотрібними кайданами та забобонами. А я просто вдало підвернувся під… руку, скажімо так.

Противненько, треба сказати, відчувати, що тобою просто скористалися… Дефлоратор, блін…"

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

Розділ 10 вже на сайті!