Оновлення Герой(не)її роману

Родіон, як справжній чоловік запропонував свою квартиру. Тепер Поліна має де жити.

Уривок:

Дівчина стоїть біля дверей, невпевнено розглядає кімнату, переминається з ноги на ногу.

- Тут дуже красиво, - каже тихо.

- Купував вже з ремонтом і нічого не переробляв. Можливо, коли житиму тут, тоді щось зміню.

- На мою думку все і так досить стильно, - червоніє.

Їй сподобалось і це добре.

Дозволяю собі короткий час помилуватись нею. Красива, навіть зараз, коли сильно нервує. Її очі блищать, щоки палають, а губи привідкриті, наче готові до поцілунку. І чому я постійно зупиняюсь на них? Бо хочу їх спробувати на смак, але не можу. Поки що.

- Почувайся як у дома, - підходжу до неї і вловлюю її аромат, коли проходжу повз. - Зараз включу тобі холодильник і іншу техніку. Але продуктів нема, треба буде з'їздити в магазин.

Іду на кухню, вона слідує за мною. Тиха наче мишка, намагається бути непомітною. Поки все вмикаю у розетку, відчуваю на собі її прискіпливий погляд. Декілька раз оглядаюсь на неї, а вона відводить очі.

Соромиться і це так мило.

- Ось кавомашина, мікрохвильова, посудомийна машина, мультиварка, - показую їй, що все працює.

- Я цим усім навіть користуватись не вмію, - каже несміло, обійнявши себе руками.

- Жартуєш? У вас що в дома цього немає? - щиро дивуюсь піднявши брови, а вона качає головою. - Тобі Василь взагалі техніки не купував?

- Ні, чому ж? Купував. Духовка є і мікрохвильова, - знову червоніє. - А ось посудомийка чи мультиварка — в нас цього нема. Він каже, що то гроші на вітер. Що посуд я можу сама помити, а для приготування є каструлі, які набагато дешевші.

Що за чоловік їй попався? Він наче знущається з неї. І головне, якби грошей не мали. Але ж він отримує пристойну зарплатню. А на дружині економить, судячи з її речей. Що вона взагалі з ним бачила?

- Я тебе навчу, - підходжу ближче, а вона миттєво відступає, впирається в стіну. - Ти завжди будеш мене боятись?

- Я не боюсь, - мотає головою.

- Тоді чому так реагуєш, коли підходжу?

Вже навіть не торкаюсь її, а то втече. Хоч дуже хочеться.

- Не знаю, - шепоче, не дивлячись в очі.

Ніжна. Як до такої жінки можна погано ставитись? Її хочеться обнімати і пестити.

Думки знову ведуть мене не в те русло, тому виходжу з кухні від гріха подалі.

- Їдемо в супермаркет, купиш собі все, що тобі треба, - іду взуватись.

https://booknet.ua/reader/geroi-ne-romanu-b436986?c=4751537&p=1