Віртуальна екскурсія.

Вітаю, друзі! 

    Сьогодні на вас чекає продовження нашої захопливої подорожі, і вже зовсім скоро – знайомство з головною героїнею Самірою. А поки ви в очікуванні, я вирішила трохи відкрити завісу над локаціями, де розгортаються події книги.

     Так, історія – вигадана, але місце, де вона оживає, – цілком реальне. Це невелике, надзвичайно давнє і мальовниче містечко на заході України. Його вулички пам’ятають княжі часи, адже коріння цієї місцини сягає глибоко в середньовіччя. Тут перетиналися важливі торговельні шляхи Європи, і саме це місто було колись резиденцією одного відомого князя.

     Не хочу відкривати всі карти одразу, тому говоритиму загадками:)

Можливо, хтось із вас уже впізнав це місто на фото або здогадався за описом?

Пишіть свої здогадки в коментарях – буде цікаво перевірити.

Отож, поїхали!

Перша локація –  місце, звідки Данай і Танхай спостерігали за містом і його мешканцями. Вежа, що залишилася від фортифікаційних споруд часів Київської Русі. В народі це місце звуть просто "Замок" або ж "Замкова гора"

   Хоч оригінальний дерев’яний замок був збудований ще в Х–ХІ століттях, кам’яна версія з’явилася пізніше — у XIV столітті, коли ці землі опинилися під владою Польщі. Фортеця неодноразово перебудовувалась, руйнувалась і відновлювалась. Зараз збереглися мальовничі руїни, частини стін і бастіону, з яких відкривається чудовий краєвид на річку Дністер та околиці.

Це місце оповите легендами – зокрема, про заховані підземні ходи та скарби князів. А ще – про мужніх оборонців, які стояли на варті української землі.

І підземні ходи, скажу я вам, цілком реальні. Зараз ведуться активні археологічні розкопки цих тунелів. Подейкують, що один із них тягнеться на десятки кілометрів і з'єднює замок і костел у сусідньому маленькому містечку. Якраз той костел, в якому застрягла героїня роману Лелі Карпатської "Загублені у вічності"

А такий вигляд має місто, якщо дивитися на нього, стоячи біля цього самого замку. Десь таку ж картину бачили Данай з Танхаєм. Хоча, цілком можливо, їхній надприродний зір відкривав їм значно більше.

     Стоячи тут, на горі, над містом, відчуваєш, ніби час зупинився. І нехай там, внизу, буяє життя, позаду дихають історією руїни, просякнуті кров'ю і нерозкритими таємницями. 

   Ну що ж, на сьогодні — досить відкриттів. Але це лише початок нашої екскурсії! Попереду ще багато чарівних і загадкових локацій, кожна з яких приховує власну історію та атмосферу.

    Я, як завжди, з нетерпінням чекаю на ваші думки, здогадки, запитання і коментарі.

     Ваші відгуки надихають і допомагають творити далі. Нумо разом відкривати нові виміри цієї історії!