Новий розділ

Моя прекрасна боржниця Новий розділ вже на платформі. Нарешті ми потроху почнемо дізнаватися, що ж сталося в минулому Мії і Марка. 

Я нервую. Дуже. Сідаю на край дивану, руки складені на колінах. Дядя Міша замовляє вино — біле, дороге, з якимось незнайомим французьким ім’ям. Коли офіціант приносить келихи, я торкаюся свого неохоче.

— Розслабся, — каже він, підіймаючи свій. — Ти ж мені як донька. Невже боїшся власного хрещеного?

Він сміється, і я змушую себе посміхнутися у відповідь. Справді. Це ж дядя Міша. Він приносив мені ляльки з-за кордону. Пам’ятаю, як катав мене на каруселях, коли батьки не могли. Я ж знаю його з пелюшок.

Роблю ковток. Вино легке, холодне, обпікає горло, але десь усередині починає ставати тепліше. Музика спокійна, приглушена. Дядя Міша щось розповідає про бізнес, про складні переговори — мені важко зосередитися, але я киваю, підтримую розмову.

Другий ковток — і стає ще легше. В голові трохи шумить, але тривога відступає. Може, я й справді перебільшую? Він просто святкує. І хоче розділити з кимось радість. А я — близька людина. Його Марійка.