Візуалізація "Трохи більше ніж колишні"

Привіт-привіт з мого письмового куточка!

 Сьогодні я підготувала для вас маленьку візуалізацію героїв до книги "Трохи більше ніж колишні". Це коротка, легка історія, аби відволіктися від проблем і просто відпочити.

Анотація:

Колишні не дзвонять. Не приносять каву. Не ловлять поглядами серед натовпу і не притискають до стін у тісних офісних коридорах.
Але Аліса й Максим — виняток.
Їхня історія — це боротьба зі страхами, кроки через сумніви й надія на новий шанс.
Бо справжні почуття не зникають. Вони тільки чекають свого часу.

Перша книга серії «Трохи більше ніж...». Всім книги будуть самостійні.

Максим 
Він не з тих, хто говорить багато, але коли говорить — хочеться слухати. У його погляді спокій і впертість, у вчинках — рішучість, а в серці… хтось дуже особливий. Колись він втратив, тепер — має шанс повернути.

"Можеш падати в мої обійми, коли тільки захочеш. І тобі зовсім необов'язково для цього ламати підбори"

Аліса 
Вона вміє тримати все під контролем — окрім власних емоцій, коли зустрічає ЙОГО. Сильна, ніжна, трохи іронічна й дуже справжня. Колись її серце розбили, але вона навчилася жити з цим. А тепер життя підкидає несподіваний шанс усе змінити.

"Рахую про себе: один, два, три... Все що завгодно, аби не думати: ні про нього, ні про його руку, що зараз мов тепла ковдра огортала мою, ні про мотиви його вчинків."

Вадим 
Темна конячка... Його усмішка, це наче зброя масового знищення, і ніхто не знає, що ж там у нього в голові. І хоча він не головний герой цієї історії, без нього вона точно була б іншою.

"Мовчу... мовчу, все, я табуретка в кутку, не звертайте на мене уваги..."

 

Мілана 
Та сама подруга, що може сказати правду прямо в лоб, але зробить це з любов’ю (і чашкою чаю в руках). Її коментарі — окрема насолода. Іноді здається, що вона знає про всіх більше, ніж вони самі.

"Якщо ви все ж таки вже закінчили, запрошую на чай. Ви ж закінчили? Бо я на таке не підписувалася."

 

 

А ще я підготувала для вас коротеньке відео, де завдяки штучному інтелекту герої оживають.

https://www.youtube.com/shorts/s7uOtkeks2c

Ще більше інформації про мене, мою творчість, та книги ви зможете знайти тут. 

https://www.instagram.com/vailet_alvino_writer/

Всім дякую, затишного вам дня!

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Мені сьогодні 36!
Ця цифра лякає, бо здається, що вже пів життя прожито, а я ще багато чого не встигла! Особливої радості від свята немає, натомість більше тішить кожне прочитання моїх книг. Ніколи б не подумала, що мені настільки сподобається
❤️ Вимушена на деякий час попрощатись.❤️
В зв'язку з станом здоров'я, планую випасти на місяць півтора з букнету. Так, як планується операція і реабілітації, найгірше в цій ситуації, що не можна сидіти довгий час. Але планую обов'язково повернутися відразу,
Прем'єра Tale Fatum!✨
Вітаю, друзі!✨ Цей день настав! Tale Fatum офіційно перейшла до публікування!✨ Хто зі мною давно вже знає, як я люблю викладати розділи щодня, та оскільки ця робота матиме побічну лінію, яка піде у наступну книгу, я планую
Дякую
В першу чергу хочу подякувати всім своїм читачам за те, що читаєте мої прекрасні твори. По друге я прям щаслива що є така чудова платформа як букнет. Тут стільки талановитих авторів , що мені навіть важко назвати всіх. Але
Весна в Парижі і спокуса, яка чекала занадто довго
У Парижі весна відчувається інакше. Не як на листівках і туристичних фото — а в запаху сирих кам’яних вулиць, у вітрі між старими будинками і в тиші майстерень, де фарба ще не встигла висохнути.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше