Єдина порада, яку я завжди даю своїм авторам — і яку сама майже ніколи не дотримуюсь.
Сон.
Якісний, здоровий, повноцінний. Бо він — опора нашого письма, нашої витримки, усіх творчих і нетворчих сил. З початком війни я його втратила. І писати тоді не могла взагалі — тільки шукала способи заснути. Знайшла. Врівноважилась. І тут — переведення годинника. Моя дорогоцінна письменницька година просто зникла.
Тепер я знову пишу вночі.
Хоча кожному, хто приходить до мене на редагування, я щиро кажу: бережіть себе. Не грайтесь зі своєю нервовою системою. Не перегинайте.
А сама? А сама — класична сова.
Ранок для мене — це порожнеча. Працюєш — так, рухаєшся — ніби теж. Але мозок не працює. Ні той, ні інший бік. А от вночі — інша справа. Жодної логіки. Жодного редакторського хрусту. Тільки потік. Тільки текст. І хай там уже, що вийшло — значить, так і мало бути.
Хіхі)
До речі!
У червні візьму кількох авторів на редагування за акційною ціною. Приєднуйтесь до мого Telegram — умови оголошу трохи згодом.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДо речі, нещодавно дізналася, що існують не тільки жайворонок і сова, а ще й голуб) голуби можуть легко бути і тими, і іншими, і більшість людей, за статистикою, саме до цієї категорії належать)
Лілія Зелена, Тоді класно, якщо самопочуття гарне)
До речі, а я з віком зрозуміла, що я цілком собі жайворонок)))
Olha Alder, Старість допоможе *регоче*
Головне до неї дожити)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати