Цього ранку він більше не чекав дозволу.

Бо почуття — це не правила.

Ілля прокинувся раніше. Подивився на неї. І зрозумів, що досить. Досить натяків, жартів, чекання, поки вона зрозуміє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

— Чому ти не сказала? — спитав тихо. Не дорікаючи, а з тремтінням у кожному слові. — Я мав знати…

— Тоді ти зупинився б, — шепнула вона. — А я… Я не хотіла, щоб ти зупинявся. Не цього разу.

Моє серце обірвалося й почало битися знову трохи по-іншому. Повільніше. Глибше. Сильніше.

У цьому розділі між ними відбувається те, що мало б трапитись давно, але навіть пристрасть не захищає від наслідків.

Бо Оля бачила їх. І тепер на них чекає не лише щирість, а ще й чужа ревність, підозри й розмова, до якої вони не готові.

Розділ 22 вже вийшов

І він більше не про дружбу.  ЧИТАТИ КНИГУ ТУТ

Хто читає — збережіть, будь ласка, в бібліотеку. Для мене це важливо❤️

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Lydmila
14.05.2025, 07:23:44

Книга в бібліотеці,і мені дуже подобається,як написані образи героїв.Якби всі хлопці були такі як Ілля.☀️❤️❤️

Сніжана Якимчик
16.05.2025, 21:11:36

Lydmila, Вони є, тільки не на нашій планеті)))

Інші блоги
600 слів
600 слів, це перше що я написав в телефоні, намагаючись вразити тоді ще дівчину свою дівчину. Зараз вона моя дружина. От щойно згадав як все це закрутилося. - В ти щось пишеш? Запитала Юля - Та ні, багато разів намагався
Може, дійсно треба допомогти?
— Тут ось така справа, доню, — починає батько після того, як ми розправилися з відбивними. — Розповідай усе… — Про що ти? — дивуюся. — Про те, як ви з Едвардом дитину зробили, і чому ти приховуєш, що він
Хей!)
Любі друзі! Щиро вітаю вас на своїй сторінці та дякую за довіру! Уже сам факт, що ви вибрали мене, щоб сьогодні почитати, і завітали сюди, вважаю маленькою, але важливою перемогою. Гречку, зниження комуналки і ремонт
Візуал до Розділу 14 "Пил потопу"
Пил потопу . . . Ми зустрілися в маленькій, напівпідвальній кав'ярні на околиці, де густий запах пересмажених зерен ледь перебивав усюдисущий сморід міського смогу й гнилої води, що просочувалася крізь стіни. У кутку шипіла
Невелика сповідь
У мене зараз стільки емоцій, що я просто не знаю, як їх передати словами і що правильно написати)) Тому просто почну з початку)) Я відчуваю величезну вдячність усім і кожному, хто читає мої історії!! ❣❣❣ Цикл «Життя
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше