Історія, мимо якої я не змогла пройти)

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Новинка “Моя карпатська знахідка” невпинно рухається вперед і ось тут я приготувала візуалізацію для знайомства з книгою

***

… а я до вас тим часом з рекомендацією книги від колеги) Думаю, вже по артику нижче можна буде зрозуміти, чому я не могла пройти мимо)

Але справа не лише в байку, що не може лишити мене байдужою до сторі, а й в самих головних героях на обкладиночці і в книзі. 

Отже, знайомтесь, “Кохане стерво” від Ксенії Стрілець!

– Гарна помада, – зупиняє погляд на моїх вустах. – Який це колір? Стигла вишня? Бургундське вино? – робить припущення, торкаючись моєї нижньої губи.

– Це колір “Прибери від мене свої клешні”, – їдко зауважую, відштовхуючи його руку. – Завжди користуюсь ним, коли є натяк на зустріч з такими як ти.

– З такими як я - це якими?

– Навіть якби ти був єдиним чоловіком на планеті, я б краще померла, а ніж дозволила б тобі доторкнутись до себе бодай мізинцем.

Зіштовхнувшись із власником місцевого нічного клубу в один із найгірших днів в моєму житті, я не добирала слів - хотіла сказати все, що про нього думаю, сподіваючись, що це буде наша перша й остання зустріч. Але доля мала інші плани, зіштовхуючи нас знову і знову. Хоча, якщо чесно, я вже починаю підозрювати, що доля тут ні до чого.

P.S. На байку тут ганяє і головний герой Антон, і головна героїня, яку він, вперше побачивши в повній амуніції, називає “якимось дрищем”)) 

До історії від колеги 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.