— Захищати, від кого?! Усі прозорники внизу!

— Це ненадовго і віддай мені свою чорну кулю. Мертвий ти її все одно використати не зможеш, а без жертв сьогодні явно не обійтися. Ми маємо залишитися на вершині вежі, але без наслідків, заклинання створене за допомогою рун, не обійдеться.

Кинувши кулю магесі, знову повернувся до зубчастого парапету вежі й щосили почав лупити голими кісточками кулаків по ньому. Тільки біль, зараз був здатний утримати мене від необдуманого вчинку, тільки він дарував ілюзію причастя до того, що діялося внизу.

Смерть для мене була не в новинку, але до цього, на моїх очах гинули, лише воїни, готові до неї. Вони мали гостру сталь і надлюдську силу, даровану Великою Зміною. Я був серед них, в одному строю, міг допомогти, а зараз: — крик переляканих людей. Ні, крик безсилля батьків не здатних урятувати своїх дітей. Вони ставали живим щитом, дозволяючи гусеницям пронизувати своє тіло, але замість того, аби навіки замовкнути, починали несамовито кричати, спостерігаючи, як слідом підносяться в небо ті, кого вони так відчайдушно намагались захистити.

Сайгон не впорався із завданням, але в цьому не було його провини. Видно, вчорашня вистава, влаштована заклинанням Веладіуса справила на гнорлів сильне враження і докорінно змінила плани. А тому вони послали в бій істот, про яких аймаларці, нічого не знали, але навіть ми, не могли уявити, що їх може бути настільки багато. Десять, можливо двадцять, але ж не сотні. 

Саме тому, не дивлячись на нову небезпеку, усі резерви були кинуті на те, аби не дати шаргам прорватися вглиб фортеці. І тепер, аймаларці змушені були заплатити високу ціну за нові знання про ворога.

Читайте продовження !!!

Почати серію з початку!!!