"Не виходжу одразу до залу, а трохи затримуюся, спостерігаючи за Славою. Здалеку милуюся ним і враженням, яке мій чоловік справляє на оточуючих. Слава сидить, відкинувшись на спинку дивана, і задумливо дивиться у вікно. Він такий сильний й упевнений у собі… У якийсь момент звичним жестом підкидає руку, ніби дивиться час на невидимому годиннику, але потім дістає телефон і дивиться час там. Дивно. Я ніколи не бачила на ньому годинника…

Повертаюся в зал і звертаю увагу на екран смартфона, який ще не згас.

– Ти поспішаєш?

– Ні, просто хочу приблизно орієнтуватися, коли тобі наступного разу знадобитися зцідити молоко, – відповідає він, так просто й без збентеження заговоривши про зціджування. Навіть Сашко намагається обходити цю тему.

– А ми хіба не повертаємося додому? – запитую я, затамувавши подих. Цей вечір занадто гарний і мені не хочеться, щоб він закінчувався.

– Я сподіваюся, що ні, – відповідає мені чоловік несподівано хрипким голосом. – Я… я хочу тебе… Тут є готель, – пропонує він, але помітивши, як мене перекосило, виправляється, – Або краще поїдемо до мене. Якщо ти хочеш… ти в будь-який момент можеш передумати, я не наполягатиму…

Я, напевно, дурна й наївна, і нічому життям так і не навчена дурепа. Але я погоджуюся.

– Їдемо до тебе..."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 38 вже на сайті!