Любі наші, Власність Альфи. Біжи, червоний капелюшок, біжи набирає обертів!

Що може бути миліше ніж бабуся яка зовсім не розуміє що відбувається довкола?

— Доброго дня! Та я… ой, та я ж… мене шеф викликав! Сказав, щоб я… 

Ось! Спіймала! Влучна думка!

— Щоб я прибрала за вас! У нього важлива перевірка! І… і одяг у мене трохи зіпсувався, бачите ж…

Я усміхнулася. Такою тією усмішкою, від якої в нормальних людей виникає лише одне бажання — викликати психіатра.

Бабця прищулилася ще більше. А тоді… усміхнулася.

— Чур, гроші мої. Тобі, дівонько, вони ще ні до чого. Тобі головне — вдало заміж вискочити, а мені, старій хворій жінці… ой як треба.

Вона прокашлялася з натяком.

— Звичайно, забирайте все! Ви тільки відпочиньте. Та й бережіть здоров’я своє, будь ласка… — сказала я з добротою в очах. Бабуся дійсно старенька. 

Вона засяяла, як новорічна гірлянда. Передала мені миючі засоби, ганчірку, навіть уніформу для прибирання — з квітами. Модна така. Ретро-апокаліпсис.

Читати далі...

Мій ТГ