Моя перша тисяча на Букнет! (та трішки про плани)

Це неймовірно. Ще ніби вчора я писала в тиші й не була певна, що хтось узагалі прочитає. А сьогодні — тисяча чудових людей поруч. Дякую вам за цю підтримку!

Але хочу бути з вами максимально відвертою…

Щодо історії Варвари — подругу Дани та Уляни з циклу Відродженні серця (можливо, хтось ще пам’ятає, або чекає). Я справді обіцяла її на весну. Але її не буде. Принаймні — поки що. У мене зовсім немає мотивації, щоб писати цю історію.

Я багато думала останнім часом І, якщо чесно, мене дуже зачепили кілька негативних коментарів до «Незграбна дружина боса». Так, їх було зовсім небагато. Але саме вони лишили слід. Я знаю, що в книзі є недоліки. Вона потребує редагування. Але в мене банально немає часу. А після деяких слів — і бажання. Я дуже ціную кожного, хто підтримав мене тоді, коли я тільки-но починала. «Незграбна дружина боса» стала для мене своєрідною точкою старту — хай і недосконалою, хаотичною, місцями наївною, зате щирою.

Але щоб завершити цей цикл історією Варвари, мені треба перечитати історії Дани та Уляни (а якщо почну читати — то й редагувати)...

Ще одне, чим хочу поділитися — це цикл «Сучасні казки». Він став для мене особливим. Я справді вкладаю в нього душу. Але після «Білосніжка для ката» та ще однієї запланованої історії (у мене вже «чешуться руки», щоб нарешті почати її писати), найімовірніше, зроблю паузу в циклі. Чесно кажучи, Білосніжка зараз має досить малий актив порівняно з двома іншими історіями, тому, мабуть, візьму трохи часу, щоб усе переосмислити.

Я не ідеальна авторка. Але кожна історія, яку ви читаєте, — це шматочок мого серця. 

Я хотіла б писати цей пост з іншим настроєм — більш радісним і натхненним. Але вирішила бути з вами до кінця щирою.

З моменту публікації своєї першої книги я жодного разу не робила паузи. Написання не є моєю основною діяльністю, я щодня втомлююся і відчуваю вигорання з місяця в місяць. Я недосипаю, інколи відмовляюся від чогось, аби написати главу... І я вдячна кожному, хто підтримує мої історії коментарями та вподобайками :)

Попри все, я тут. Я не здаюсь. Я росту. Вчуся.

Дякую кожному, хто читає і залишається поруч. Я це бачу. І дуже ціную.