"Помилково заручені" - розділ 11

 УРИВОК з 11 розділу:

Коли Аліна відкрила важкі дерев’яні двері ресторану «Затишок», їй здалося, що потрапила у паралельну реальність — десь між весільним салоном і клубом для пенсіонерів. У повітрі витав аромат борщу та пиріжків, змазаний нотками паніки, які, очевидно, йшли від Михайла, бо він виглядав так, ніби ось-ось запитає: «Може мені краще одразу померти?»

Аліна зайшла всередину так, ніби щойно зійшла з обкладинки юридичного журналу: впевнена і небезпечно чарівна. Її діловий костюм кольору графіту сидів ідеально — приталений піджак підкреслював талію, брюки зі стрілками — довгі, як кредитна історія, і так само бездоганні. Чорні туфлі на підборах цокали по мармуровій підлозі з такою серйозністю, що кілька офіціантів рефлекторно випрямили спини.

На голові — тугий кінський хвіст, кожен волосок — на своєму місці, ніби зібраний за інструкцією з міжнародного ділового протоколу. Обличчя — злегка втомлене, але з таким виразом, ніби вона готова вести переговори хоч із Радою Безпеки ООН… або з бабусею Михайла, що, власне, майже одне й те саме...