Прода на фенікса та Леді Вольфрам

Добре коли ранок починається з кави, але краще не так рано... Сьогодні я ледь не проспала на роботу. Відчула, як мене наповнює любов до цього світу( Ледь не заснула в автобусі. 

У останній тиждень я погано сплю, по різним причинам. Але врешті, щось позитивне у цьому ранку є. Леді Вольфрам  знов переїхала на третє місце у жанрі ;)

Сьогодні буде опубліковано, ще декілька відредагованих розділів та один повністю новий. 

Окрім цього ловіть проду на Кров фенікса

Проходячи повз спальню бабусі та дідуся, вона побачила задню частину рудого кота, що сховався за дверима. Підібгавши губи, дівчинка підійшла до дверей. Вона пам'ятала висловлювання бабусі щодо Моті «Твій кіт, от і нехай спить із тобою». Рудий котяра був нахабним представником свого виду, зрозуміло чому вони не порозумілися.

Прочинивши двері, дівчинка побачила, як кіт ліг на подушку, поряд з бабусиною головою.

«Заберу, коли буду йти назад» — подумала вона, акуратно прикривши двері.

Через пів години Лера кота там уже не виявила. Він знов спав на дивані у вітальні.

— Що, не сподобалося? Вирішив повернутись? — весело мовила дівчинка.

Розплющивши обидва ока Мотя подивився на неї так, ніби зробив їй послугу, а вона не оцінила. Зневажливо пирхнувши, котяра сховав морду за хвостом, кажучи цим що розмова закінчена.