Кому ж розповідати про пекельне побачення як не йому, тож маємо новий розділ з його пов. Налітайте. А це вам шматочок-смаколик звідти, щоб розбурхати апетит:

Двадцятку та пакетик родзинок в шоколаді. Саме стільки коштує помінятися квитками з хлопцем з третього ряду, який мав сидіти позаду неї.

Підтягуюсь ближче — ушкоджена нога пізніше мені за це не подякує, особливо якщо я збираюся балансувати дупою на краєчку сидіння всю стрічку, — поклавши долоні на спинку крісла Мейбл, наближаюся до її вушка, проймаючись її запахом. Півонія, магнолія і щось деревне, ледь відчутна гіркуватість. Як нагадування, що поряд з нею ще рано розслаблятися.

— Люба, передай мені, будь ласка, желейних ведмежат.

— Так, звісн… — вона зависає на середині слова, й одразу ж кидає лютий — принаймні так він відчувається, коли встромляється стрілою в мене, — погляд крізь плече, перед цим перевіривши місце біля Троя. — Ноксе… Якого біса? — її голос свистить від злості, яку вона намагається стишити, щоб не нарватися на обурення інших глядачів.

За інших обставин я б залюбки зцілував всю цю гостроту з її губ.

А зараз Мейбл, практично не дивлячись назад, жбурляє в мене пакетом з желейками «Харібо», але підлоги вони не торкаються. Лягають чітко в мою долоню, яку я встигнув підставити.

— Мейбл, я й досі впіймаю кожну подачу, — коментую я, продовжуючи її дратувати. В ідеалі дістану настільки, що вона вийде провітритися, а я — слідом за нею, але поки що ми замкнені в темній залі, а нас розділяє так багато всього. — Кожну твою подачу.

— Чого ж тоді вранці не впіймав… — огризається вона, дряпаючи мене біля серця.

— Бо ти не віддавала передачу, а намагалась забити мене м’ячем.

Шумне зітхання вилітає крізь її прочинені губи. Чи варто розцінювати це як натяк, що вона шкодує, як тоді все минуло?

 ПОРЯТУНОК НОКСА БЕННЕТА

P.S. Ми за два кроки від фіналу, тож якщо ви не читаєте незавершені книжки, хвилюючись, чи вони будуть заморожені, чи закінчаться, це знак, що можна починати ;)