Писав я цю стару замальовку на письменницький марафон. Завданням було написати текст без візуальних описів, використовуючи тільки відчуття, запахи, звуки. І я вигадав цю історію про похованого живцем кілера. Потім мені казали, що дуже схожий сюжет є в Стівена Кінга. От чесне слово, не читав. Я в нього читав тільки романи. Насправді, "Холоднокровного" можна трактувати, як містику: Ґатто цілком міг не вижити якимось дивом, а повстати з мертвих. Я обговорював цю ідею з одним знайомим і він чомусь так надихнувся, що аж написав про цього персонажа продовження. Саме містичне. Отак я отримав перший (і, мабуть, останній:)) фанфік на свій твір. І хоч це робилося явно задля того, щоб втерти мені носа (дивись, мовляв, як треба писати!), мені все одно було приємно, що персонаж зажив власним життям.

Холоднокровний