Привіт, мої любі! ❤️

Ви ж слідкуєте за пригодами цих шалених лікарів?!

 Наших героїв переслідують халепи… але то не вадить та робить з них справжню команду, здається))) Та й пацієнтам така співпраця лише на користь))) А тут ще й справжнє побачення на носі, а не оце все…

Однак… чи довго все буде так добре та чи не вигулькнуть сюрпризи що з минулого Дмитра, що з оточення Уляни?

Читаймо разом! ;-)

Додавайте в бібліотеки, щоб не пропустити оновлення, діліться враженнями в коментарях❤️

Халепа та травматолог

Спойлер:

— От трясця! — раптом вона аж притискає очі руками. — Точно! Все, я побігла! Робота! — кидає Уля тому типу, який так і стоїть тут. — О! Дякую за квіти та цукерки, до речі. Ти не мусив, — додає вона, вже розвернувшись та швидко покрокувавши до лікарні.

— Хотів тебе порадувати! — кричить він їй у спину.

 І мені різко стає ще… цікавіше.

 Аж щелепу заломило від тієї цікавості, дідько!

 В районі сонячного сплетіння зʼявляється якась геть не звична важка та похмура важкість.

 Я злюся? З чого б це?

 На секунду затримуюся, одним цупким поглядом охоплюючи всього цього хлопа. Він це помічає, теж дивиться на мене. Мить ми вивчаємо одне одного з однаковим рівнем напруги, здалося. 

 Та наступної — я вже розвертаюся і йду за Уляною. Її точно не варто лишати на самоті. Та й хто б цей хлоп не був, вона до мене від нього відсувалася.

 Зрештою, саме зі мною вона проводить більшу частину дня… А якщо я на правах “куратора” підгоню наші графіки чергувань, так ще й ночами поруч буде. 

 У два кроки наздогнав Улю.

Спойлер 2

 Цікаво… проте мене зараз і це не дуже обходить. Чи радше — мене просто не вистачає. Я навіть не чую тих слів до пуття! Я вся надто зосереджена на Миті!

— То, може, хоч десерт якийсь? Вони тут дійсно смачні. Італійські в повному значенні, бо співвласник — з Сицилії, — Дмитро дивиться на мене таким глибоким, пожадливим поглядом, немов зглитнути замість того десерту хоче.

— Мені без різниці, — хитаю головою. — Не можу очі від тебе відвести, аби вибрати. Обирай ти, — визнаю чесно.

— Холера! Уля, що ж ти зі мною робиш? Ми ж серед людей, спокусниця! — тихо стогне Дмитро, але ж намагається бути в межах публічних норм. 

Тільки за ту саму долоню притягує мене ближче. Буквально втискає у бік собі, щоб не було відстані. Зрештою, обирає якусь незвичну трубочку з кремом.

ЧИТАЙМО РАЗОМ! ❤️❤️

❤️❤️

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток