Вітання)

Доєднуюся до челенджу #перший_поцілунок від Олесі. 

Думала з яких героїв розпочати і певно почну з тих, які були в останній книзі) ("Бути другом"), а саме з Артура з Вірою.

Я тут подумала, що, мабуть, у цієї пари було два перших поцілунки)) Перший з ініціативи Артура, другий з ініціативи Віри))

До речі, той що був з ініціативи Артура, зазнав провалу) Чоловік звик бути лідером у стосунках і до того ж швидко їх розвивати (Ну а що дивувати - уже вік і старі маніпулятивні звички))) Проте Віра до такого була не готовою, з різних причин, від так це ще добре, що обійшлося без ляпаса, хі-хі)

"Він усміхнувся кутиком губ. Обережно торкнувся її обличчя. Наче боявся її злякати, але йому хотілося її торкнутися. Хотілося знову відчувати чиєсь тепло, чиюсь симпатію, чиєсь серцебиття поряд. Ні не просто чиєсь, а її. Його все більше тягнуло до неї. Він не був боягузом, але поруч з Вірою чомусь завжди боявся зробити щось не те. Підсунувся ще ближче і зрештою наважився поцілувати губи. Віра здається була захопленою зненацька і не чекала такого. Різко розірвала їхні губи й відсторонилася. 

Артур налякано відсунувся. 

— Вір, я…

— Ніколи так більше не роби! — випалила Віра піднімаючись з ліжка. 

— Як, маленька? Вибач…я не думав, що це тобі неприємно, — говорив Артур розгублено. Це його засмутило і він здається чекав якихось пояснень. Чи може він неприємний Вірі? Страх і сумніви  тріпотіли всередині. Здається Віра помітила це і присівши поруч, взяла його долоню. 

— Ні, це ти мене пробач, я була захоплена зненацька, — хихикнула. Намагалася викрутитися з ситуації. Їй не хотілося ображати цього чоловіка, але вона не любила цілуватися з кимось. Це було занадто інтимно…занадто близько…занадто лізло в душу"

Ну, а другий був ініційований вже самою Вірою. Звісно, Артур від неї не сахався як вона від нього, а радів, але тримав себе в руках))

"— А тобі бувай я не говорив, маленька, — грайливо прошепотів їй на вушко, а потім легко його вкусив від чого Віра гучно розсміялася. 

— Поцілуй мене, – несподівано заявила, від чого Артур швидко прислонився до неї, але в міліметрі від своїх губ вона зупинила його кладучи палець на вуста, — Ні, не так швидко. Будь ніжний і обережно…обережно, бо між нами букет гортензій, я не хочу, щоб ти роздавив мої квіти, — додала легко всміхнувшись, але він відчув її хвилювання. Зробити це обережно, помітив собі в голові, – Якщо хоч одна квіточка між нами зімнеться, – несхвально похитала головою Віра примруживши очі. 

Артур лиш глитнув…кілька місяців довелося чекати її губи. І тепер коли вона сама хоче поцілунку, він зробить все, щоб їй він був приємним. Ніжно взяв букет собі до рук, а її за талію. Дивився то в очі, то на губи, а вона уникала погляду. Звів її підборіддя.

— Будь ласка, дивися на мене, – сказав, а потім поцілував. Ніхто з них вже не дивився лиш заплющував очі один від одного. Це було недовго, але щиро…вперше, вони обоє це відчули. 

— Мені сподобалося, — всміхнулася Віра. 

— То на несподівані поцілунки скасовано заборону? — задоволено прикусив губи Артур.

— Ні, — твердо заявила Віра, — Але мені дозволено несподівано цілувати тебе, — хіхікнула.

Артур лиш подумав, яка вона хитрунка, але хай так. Хай хоч так."

Ось якось так вийшло в цієї парочки))

І ще про одну розкажу, а саме про Тімоху та Карінку)("Відлюбилося" )Теж люблю їх. ❤️ Так сталося, що їх поцілуночок був певно першим і останнім. Можна сказати прощальним, але зате дуже щирим та пам'ятним...

"— І чого ти хочеш, Ромашечко? — запитав він ніжно все ж обіймаючи її. Відчув Карінине тремтіння і сам тремтів. 

— Я хочу поцілунок, — говорила Каріна з сльозами на очах, — Нехай він буде першим і останнім нашим поцілунком. 

    І тут хлопця понесло. Припав до солодких губ, наче до солодкого квіткового нектару. Ніколи не відчував нічого кращого за ці миті. Миті відчувати її смак на своїх губах. Він цілував її щиро, невимушено, відчайдушно. Розум кричав зупинися, а серце — продовжуй. Але ніщо не триватиме вічно, як і їх поцілунок. Нарешті відірвався, глянув їй в очі, і розвернувся йти.

— Щоб ти там не казав, а поцілунок цей був справжнім. Твої слова обманюють мене, але губи сказали правду! — кричала Каріна Тімосі, що втікав кудись далі. Кудись від неї. Не озирався, втікав…втікав."

Та і думаю вистачить)) а то кажуть на людях не гарно цілуватися...хай собі потайки цілуються, поки ніхто не бачить)) Так у них більше перспектив на ...км..км...ніжне продовження)))

І ось вам рандомний факт про авторку) Я не люблю цілуватися)) І взагалі я не дуже тактильна особа). Тому посилаю вам всім повітряні поцілунки)) Гарного вечора)