Беру участь у милому челенджі Олесі Глазунової "Перший _поцілунок" з таким епізодом з твору

"Голе щастя":

Торн повернувся до неї.

 –Дякую, – промовив він і раптом поцілував її у губи.

Тремтіння пойняло, здавалося, кожен нерв Хейлі – певно, від несподіванки. Вона немов не мала сил поворохнутися, відступити вбік – а Торн м'яко взяв її за плечі і вона відчула його пальці крізь бавовняну сорочку гарячими і міцними, наче раптом лишилася шкіри. Серце шалено калатало в грудях, у голові не було жодної думки – відчуваючи ніжну наполегливість його вуст, вона мимоволі, сама того не усвідомлюючи, майже відповіла на поцілунок, напіввідкрила губи, що зробило б його глибшим та пристраснішим – але Торн перший же й відхилився від неї. Опустивши руки, він зазирнув їй в очі. Вочевидь, йому сподобалося те, що він в них побачив, бо він посміхнувся. Добродушно та приязно, геть не глузливо.

– Н-навіщо ти це зробив? – пробелькотіла Хейлі.

– А хіба незрозуміло? – відповів хлопець впівголоса.

Та Хейлі тієї ж миті відчула жагучий сором, а слідом за ним – шалений гнів, що зробило її червоною, мов маків цвіт.

–Так не можна! – вигукнула вона.