Вітаю, сонечки!!!

Запрошую до оновлення одразу трьох книг. Кожна з них по своєму цікава та захоплю своїм ссвоїм сюжетом.

Уривок.

— То, що, кицю, як все вирішувати будемо? Викликаємо поліцію, чи так домовимося? — чую холодний грубий бас за спиною.

Я різко оглядаюся на зверхнього нахабу позаду себе. Примружившись міряю його з ніг до голови. Насправді мені нічого від нього не потрібно. Сама впораюся, але попсувати нерви не завадить, якщо вже він зіпсував мені день.

Проходжуся відвертим поглядом ще раз, оцінюючи цього Вадима, й зневажливо фиркаю.

— З поліцією возитися у мене часу немає. А з тобою..? — знову проходжуся поглядом по чоловікові знизу вгору і навпаки, й тоді заглянувши в сині очі брюнета, зухвало кидаю. — З тобою фіг домовишся. Зараз почнеш плакати, що, то задорого, або те стільки не вартує. А ще не дай Боже, заспіваєш по поняттях...

— Послухай..! — зривається невдоволено чоловік.

— Це ти послухай! — теж невдоволено перебиваю його я. — Як мінімум не гарно перебивати жінку. Зрештою, з тебе елементарного «Вибач», буде достатньо.

За шаленством сюди...

Уривок.

— Тьотю, я маю до тебе серйозну розмову...

— Яку? Артеміє, щось все-таки трапилося? — одразу напружено хапається за мої слова тітка.

Я з хвилину мовчу, а тітку розриває нетерпляча.

— Артеміє, не мовчи.

Підіймаю погляд на красиву білявку. Розповідаю як побачила жебрака біля сміттєвих баків за нашим кафе.

— І, що? — дивується тітка. — Ти, що ніколи жебраків не бачила?

— Та бачила, тьотю. Але цей не такий, як усі. — зітхаю та продовжу розповідь. — Коротше він знепритомнів...

— І, що? — великими очима дивиться на мене Клементина.

Я зітхавши розповідаю правду. Всю історію від початку до кінця. Закінчивши свою розповідь тим, що покинула чоловіка на медсестру. Замовкаю опустивши голову. Налаштовуюся слухати від тітки нотації.

Продовження тут

— Привіт, сістер!

— Привіт, братику! Ти де?

Зажмурюю очі, й видихаю.

Невже ще й ця вирішила влаштувати мені допит? На запитання відповідаю коротко.

— Далеко!

— От і чудово! — видихає Божена. — Щойно від мене поїхала твоя навіжена фурія.

— Що хотіла? — здивовано питаю я.

— Тебе шукала! Що між вами сталося? — напружено цікавиться сестра.

— Невже Ніка не сказала?

— Молола якусь ахінею. Нечітку! Незрозумілу! І красиво поливала тебе брудом, звинувачуючи у зраді... Одним словом, я їй не вірю. Іще я сказала їй, що не знаю де ти.

— Дякую, сестричко! Виручила!

— Давиде, ти ж знаєш, Ніка мені не подобається. І взагалі, що ти в ній знайшов? Я її на дух не переношу, після дня народження Тараса. Але... — сестра замовкає.

Я весь напружуюся. Бо скидається на те, що я щось пропустив.

— Не зрозумів, ти про, що зараз?

Літня романтика тут...

Маленький бонус.

AYRhp_Ra - Недопопелюшка.

gQHdoe89 - Моя у подарунок.

Приємного читання!!!