Гра без правил
НОВА ГЛАВА ВЖЕ НА САЙТІ!
Дивно, що він узагалі звернув на це увагу. Я була впевнена, що в його намаганні врятувати свій шлюб, він навіть не помітить такої дрібниці. Але я справді попросила старшу медсестру підкоригувати мій графік, попередньо впевнившись, що наші чергування з Олегом більше не співпадатимуть.
Та, схоже, мій колишній коханець, незважаючи на всі спроби створити ілюзію зразкового сім’янина, не втратив контролю над тим, що відбувається в лікарні. Особливо, коли йдеться про мене.
— Це було моє прохання — не ставити нас в одну зміну, — кажу я, глибоко вдихаючи, щоб упоратися з хвилею адреналіну.
— І чому мене ніхто до відома не поставив? — його голос холоне.
— А що, дружина вже дозволяє тобі залишатися на нічні чергування? — відпускаю ядовиту фразу, хоча всередині все зводить від утоми й образи.
— Що, чорт забирай, ти твориш? — він майже задихається від злості, і я чую, як напруга прорізається в його голосі.
Мені навіть цікаво, яке у нього зараз обличчя. Здивоване? Розлючене? Та, мабуть, я не хочу цього бачити. Не знаю, чи вистачило б мені сил зберегти самовладання, не зірватися, не показати йому своєї слабкості.
— Мені все набридло, Олеже, — кажу чітко, відчуваючи, ніби стрибаю в безодню без парашута.
— Що ти маєш на увазі?
— Я прийняла рішення. Ми остаточно розлучаємося.
Всі знають, що грати з вогнем небезпечно. Але чи зможе вчасно зупинитися, коли серце вже давно зробило вибір?
- Лікарня. Суперництво. Плітки.
- Щастя, що гірчить на губах.
- Тепло, яке змушує забути про всі сумніви.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати