Вони все ті ж, але трохи кращі)

Вітання)) 

Отож, ми майже дійшли до фіналу книги "Бути другом". Наступний розділ мав би бути останнім, але авторка не стрималася і дописала ще два. Ну, а що герої стільки розділів були нещасними, що мені хотілося, щоб і щасливими ви їх трохи побачили...а далі писати про них небезпечно! Бо...авторка знову може кинути їх в нещастя)), а то їм не треба))). 

Тож, тепер трохи поговоримо про героїв цієї книги. Звісно, центральними фігурами виступали Артур та Степан. І їх шлях у трьох книгах циклу я б характеризувала ось так:

Книга перша "Бачити кінчиками твоїх пальців" від незнайомців до ворогів.

Книга друга "Бути людиною" від ворогів до друзів.

Книга третя "Бути другом" від друзів до братів.

Кожну книгу циклу можна читати окремо, але звісно краще поступово). Так краще можна зрозуміти їх характери, настрої, історію кожного персонажа зокрема. 

Найважче у цій книзі мені було зі Степаном Морозним) Ну звісно, а хто б сумнівався)) Ніхто, мабуть! Бо якщо Артур гарно відшліфувався у книзі "Бути людною", то для такого сталевого персонажа як Степан, тих всіх випробувань як виявилося було замало. А все тому, що він доволі впертий і має сталу життєву позицію, яку годі зрушити з місця. Але все ж можливо, як показує життя. І чесно, він на мою думку дійсно вийшов найсталевішим персонажем у цій книзі, себто найміцнішим, бо пройшов найбільше труднощів. І пекуче сонечко випробувань ( і це я не лише про Африку) таки вдалося переплавити його у щось краще ніж було до....

І це не означає, що він не схожий на себе...ні це все той же Степан Морозний, який все ще ворогує з кішкою)). Якого все ще лякатиме вагітність дружини (упс спойлер), але при цьому він нікуди не втікатиме знову, а навпаки стане підтримкою. Який чесно заявляє Вірі, що як Артур він би не зміг, себто не зміг би він пов'язати своє життя з колишньою повією, але при цьому він її не засуджує більше, а ба більше захищає і розуміє. А ще він нарешті починає розуміти жарти...і навіть щобільше, сам жартує, ще й на які теми))) Мені хочеться сказати йому: Степане Морозний я пишаюся тобою)

Далі Артур. Цей персонаж вийшов найнещаснішим мені...Практично в кожному розділі мені хотілося його обійняти і сказати...ех ну чому ж тобі так не щастить?) Водночас мене вражала його витримка і віра в те, що все таки буде добре. Те, як він вмів підтримати інших, коли йому самому було вкрай важко...Тому й не дивно, що у фіналі він вийшов найщасливішим...Знаєте як кажуть, найбільше вміє любити той, кому найбільше прощено) І хоч авторка довела йому до межі болю в якийсь момент...і навіть зламала, але й руїни можна відбудувати, аби фундамент був) А фундамент людини в цьому чоловікові таки був завжди. 

Віра. Ну вже навіть її іменем все сказано. Правда ж? Надзвичайно сильна духом героїня! Саме тому я вірю, що вона зможе не томитися через гріхи минулого, бо таке не усім під силу....а їх у неї чимало...Проте вона, вважаю, спокутала сповна. Вона зробила для людей, яких любила все, що могла. Можна сказати занапастила своє життя, щоб жили інші....У неї був найскладніший шлях...і радію, що всі її погані дні уже позаду. Вірю, що Артур зробить її щасливою, ну а вона його)) 

Діна. Хочеться сказати, що ніжна квіточка, уже більше не тендітна дівчинка. А сильна жінка, яка кохала свого чоловіка у всіх його станах...і не станах теж)). І попри все це вона все ще залишається ніжною...і відданою вибору свого серця. І мені щиро хочеться, щоб у кожного було таке кохання як між цими двома)) але таких труднощів нікому з нас не треба, ну їх))))))

Дякую, що дочитали цей блог) Бажаю, щоб у вашому житті завжди були віддані друзі поруч, і ба більше, щоб ми ними були) Гарного вечора!