Любі мої, у нас деякі зміни! ❤️

Я з вами радилася у Телеграмі, що мені робити з цією історією - залишати великим однотомником чи розбивати на два томи…  і більшість обрала однотомник))

Що ж, я вас чую)))) Але -- тоді нам треба трохи підкорегувати назву. Позаяк ця -- відображала лише б перший тому, другий думала “Пастка довіри: відкуп”, але… як вже так…

То буде тепер просто  “Пастка довіри” — і нас завтра дещо таке чекає… та й взагалі, найближчими днями, що…

Додавайте собі до бібліотек, аби не пропустити екшн, який у нас починається ❤️❤️

Чекаю на ваші враження ;-)

Спойлер:

 — А от тепер — ти все ж поїси! — шепочу в її вухо, коли Арі пирхає. Здуваю тонкі пасма, що закрутилися від нашої вологої шкіри та жару.

 Не вивалюючи на неї зараз все те, що самому кришить ребра! Бо тупо боюся, що сполохаю, відлякаю від себе.

 Навіть після того її зізнання, що мені самому дах підірвало!..

— Ось, — поки вона їсть, я змінив сорочку. Та поклав перед нею її ж ключ-карту. — Я додав тобі дозволи. Зайдеш сюди, перевдягнешся, якщо я раптом буду десь на перевірці.

 Арі скидає обличчя та, таке враження, що ледь не давиться кавою.

— Без тебе? — перепитує з недовірою. І якось дивно дивиться на ту карту. Немов з острахом.

— Я маю перевірити всі пости, тому… може, вже там тебе розшукаю, — підморгую.

 Мені приємно, що вона хоче більше часу зі мною. Та є реалії.

— Добре. Напишеш, — згоджується, зрештою.

 ЧИТАЄМО РАЗОМ ДАЛІ!

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток