Великий Проєкт і Новий Початок

Друзі, хочу щиро поділитися з вами важливими новинами. 

Я вирішила заморозити та приховати "Рудика". Це було непросте рішення, але дуже потрібне. Попереду на мене чекає великий виклик — створення масштабного циклу книг, який потребує максимальної уваги, сил і натхнення.

Це буде щось більше, ніж просто історія, це — проєкт, у який я планую вкласти душу та зробити його дійсно крутим. Вже зараз розумію, що мені доведеться багато вчитися, особливо зважаючи на плани на вступ. Але бажання створити цикл з двох або навіть більше книг настільки сильне, що я не можу зупинитися.

Я хочу подякувати вам за вашу підтримку, терпіння та розуміння. Знаю, що багато хто чекав на розвиток історії "Рудика", але обіцяю, що повернуся до нього, коли відчую, що готова дати цьому твору нове дихання.

А поки що я занурююся у новий проєкт, і вже дуже хочу поділитися з вами першими новинами про нього.

Дякую за те, що ви зі мною! Ваші коментарі, лайки й підтримка дають мені силу рухатися вперед. ? Сподіваюся, що разом ми пройдемо цей шлях до чогось неймовірного.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Поліна Крисак
17.01.2025, 06:27:44

Сил та наснаги вам. А про що буде цей цикл?))

Дуже шкода. Надіюсь що ви скоро повернетесь до " Рудика"
Якщо не секрет, що за новий цикл і який жанр буде?

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше