Нарешті дванадцята глава.

Вітаю. Нарешті до книги "Навіщо я тобі?" додана дванадцята глава. Попереджаю: дуже емоційна, важка. А наступна буде ще важче. Що ж поробиш - на жаль не простий шлях до щастя в Кіри та Макса.

https://booknet.ua/reader/navshcho-ya-tob-b431505?c=4689595

Це посилання на дванадцяту главу. Сповіщення чомусь знов не вискочило. Так я і не зрозуміла, як вони працюють, ці сповіщення про додану главу. Якщо хтось мені пояснить - буду вдячна.

Всіх обіймаю.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Олесь Король

08.01.2025, 09:31:54

Не знаю, то є загадка . Та в мене всі приходять бо вони великі. А менших я не пишу.

Показати 2 відповіді

Олесь Король

08.01.2025, 09:48:21

Eva SOVA, Дякую.

Міріада Фаєр

07.01.2025, 23:43:50

Мені те диво - дивне вже втлумачили. При додаванні кожних 20 тис. сим приходить оповіщення, при меншій кількості ні. Хоча в мене, чомусь, коли я додавала чотири розділи по 10. тис, прийщло тільки на четвертому. Такі діли.

Показати 3 відповіді

Єва Сова

08.01.2025, 00:07:25

Міріада Фаєр, Дякую! Рахуємо та спостерігаємо! )))

Єва Сова

369

відслідковують

Інші блоги

LADY CO

Візуал 16 глави (не) хочу твого друга

— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний

Вілена Озерська

Втратити легко, а от повернути ....

Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —

Тая Бровська

Її погляд.

Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.

Лара Флейм

Ласкаво прошу в новинку!

– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої

Тетяна Губоній

Коханню всі віки покірні

…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.