Тиха вода?

Добрий день! Вперше виринаю на Букнеті у 2025 році з відгуком у рамках марафону  і вітаю усіх з різдвяно-новорічними святами!

Твір Тетяни Гищак  "Тихіше води, нижче трави"   починається з досить буденної події – головний герой Андрій Єрьоменко приходить до дев'ятого класу нової школи. Хлопець він сильний – спортсмен – з характером, вміє себе ствердити, але від батька має сувору настанову перші два місяці у новій школі поводитися "тихше води, нижче трави", що незабаром призводить до неочікуваних наслідків...

Клас, у який він потрапив, на перший погляд здається наповненим типовими персонажами – "лідер" Гліб, "красуня" Марго, "сіра мишка" Аня, "товстун" Гоша – але незабаром кожна з цих "масок" розкриється у власній манері і покаже, що насправді за нею ховається, коли між Андрієм і Глібом розпочнеться конфлікт. Незважаючи на те, що усім персонажам усього по п'ятнадцять років, конфлікт набиратиме обертів недитячого масштабу і завершиться справжньою трагедією...

Окрема цікава лінія – стосунки між Андрієм та його батьком Олександром – два чоловіка, дорослий і підліток, схожі і водночас різні. Через певні обставини вони живуть удвох – і методи виховання старшого Єрьоменка, який водночас є тренером Андрія, можуть здатися досить жорсткими, але з тим – видно, що батько і син по-справжньому прив'язані одне до одного. Можна побачити, як атмосфера в їхній маленькій родині формує характер підлітка – сильний, але, можливо, дещо сухий і такий, що не завжди розуміє власні емоції, не лише тому, що це вперше – недарма ж визнати почуття до дівчини він зміг лише під впливом певного "допінгу"!

Кохання в книзі й перше, юнацьке, яке хоче всього й одразу, і зародки дорослого почуття. Показано, як дівчинка Аня з кумедною підлітковою серйозністю розмірковує – "чи це стосунки? Чи він просто користується нагодою підтягнути математику?" Вона, як юна жінка, перша починає думати про почуття, коли хлопець про це ще й гадки не має) І досить добре видно різницю у відношенні до цього між нею і її обранцем – вона тішиться емоціям, а він вже хотів би якнайшвидше перевести все у іншу площину. (Щоправда, особисто для мене, чесно кажучи, цей момент здався трохи невідповідним їхньому вікові – пам'ятаю свої п'ятнадцять років, які були не аж занадто давно – що мені не було нагальним чимскоріш отримати дорослий досвід) Але, з іншого боку, досить прагматичне, конкретне відношення Андрія правдоподібне з точки зору виховання батьком, який має певне розчарування у стосунках з жінками.

Назва твору деякою мірою може стосуватися й одного з центральних персонажів, "лідера класу" Гліба Лаврова – юнак має вигляд такої собі "тихої води, що греблю рве", бо ж, на думку батьків та вчителів, він – ввічливий, розумний, спокійний, не "бунтар", на відміну від того ж Андрія – тоді як насправді хлопець вміє бути геть іншим. Схоже,  немов Гліб знайшов собі "батьківську фігуру" не у власній повній родині, а деінде – особу, з якою, вочевидь, мав більшу, так би мовити, "духовну спорідненість", що й вплинуло на хід подій – хтозна, якби не сталося цього спілкування, чи набули б повного розвитку у Гліба певні риси його характеру, які призвели до трагічних наслідків.

На задньому плані окреслена фігура Гоші – його власна драма і особистісне зростання на фоні жаги до помсти – чи то пак, до справедливості?

Твір написаний гарною, жвавою мовою, більшість персонажів і ситуацій мають життєвий і впізнаваний вигляд. 

Трохи покоробили слова у фінальному розділі – "Гіркота втрат робить нас сильнішими" – немов би трагедія одного з персонажів розглядається не як те, що для нього сталося непоправне, а виключно з точки зору впливу на головного героя.

Рекомендувала б цей відносно невеликий твір – 21 розділ з епілогом, 147 сторінок – для прочитання поціновувачам життєвих історій з неоднозначними персонажами і стосунками.