Наприклад, на нього й досі падають усі святкові атрибути (флешбеки з мітлою ніхто не скасовував, еге ж?), а неприємності, в які вони втрапили через вампірську нестриманість (й клептоманію, напевне), помножуються з блискавичною швидкістю...

Втім, в когось вечір гірший за їхній. Приміром, в Ролфі!

ЗДОРОВ, НЕЩАСТЯ МОЄ!

— Зітрися.

Минула лише секунда, а по його обличчю немов пройшовся хтось невидимою гумкою, й тепер під носом й над підборіддям була бежева гладенька шкіра, якщо не зважати на цяточки щетини, без будь-якого натяку на те, що він колись мав рота й здатність розмовляти.

А ще за мить очі Ролфі розширилися й сповнилися геть не панічним усвідомленням, що з ним відбулося, а болем. Я глипнула на Калеба, потім опустила погляд — очунявши трохи, до нас приєднався мопс. Підскочивши, він нарешті виконав свою заповітну мрію — таки вчепився зубами в дупу Ролфі. Й осатаніло метляв головою туди-сюди, намагаючись відхопити шматочок.

Калеб без жодних зауважень вже відпустив мене, дістав з-під ліжка валізу і почав порпатися в ній, доки я вмовляла мопса позбавити нещасного Ролфі додаткових страждань — і кількох швів на сідниці, — бо з нього вже і так досить.

Як виявилося — ні.

Що трапилося з ним ще? Шукайте в новому розділі Нещастя! 

P.S. Також нагадую, що про всі новини, новинки, спойлери й естетики без цензури (до цього ми скоро дійдемо, коли до нас повернеться один інкуб) можна побачити раніше на моєму каналі: bridgerton's ink. Ще там є дрібка мого буркотіння й книжечки з читацького челенджу. Забігайте на вогник ;)