Зміна ціни

Моє любовне фентезі “Підставна фрейліна” наближається до завершення і через декілька днів ціна на книгу зросте. Це історія про дівчину з вадами обличчя. Я вирішила зробити дилогію. У першій книзі “Підставна наречена” – Амайя дівчина з вадами обличчя, яку примушують вийти заміж. Дівчина випадково заручається з незнайомцем. Ця подія затягує її у вихор інтриг. Книга ЗАВЕРШЕНА та БЕЗКОШТОВНА.

У другій книзі “Підставна фрейліна” Амайя зцілилася від опіків та шрамів, і стала справжньою красунею. Вона потрапляє до королівського палацу та має виконати таємне завдання. Але чи не завадить цьому зустріч з колишнім коханим, з яким вона досі заручена?

Обидві книги можна читати окремо.

 

Спойлер:

— Де ж ти пропадала всі ці роки? — нарешті Оделія сказала хоч щось.

— Я втекла до столиці. Не хотіла виходити заміж за барона Нортона, проте ви зовсім не зважали на мою думку.

— Після твого зникнення я відвідав барона і дізнався одну делікатну деталь, — для драматичності миті, Франклін зробив паузу. Амайя затамувала подих. — У день заручин ти так і не з’явилася. Заручні руни не були поєднані. Пізніше барон отримав листа від мого імені, де я повідомляю, що ти захворіла. От тільки я йому нічого не писав. Не хочеш пояснити, що насправді трапилося?

Амайя прикусила губу. Відчувала себе тією ж беззахисною дівчинкою, яку силоміць видають заміж. Але вона змінилася й потрібно це довести. Амайя підійшла до столу та сіла на вільний стілець біля Ейдана. Вирішила не стояти у той час, коли всі сидять. Принаймні тепер дівчина не почувалася мов на допиті. Вона поклала руки на стіл та склала їх у замок:

— Так, це я написала листа барону від вашого імені. Я відтягнула час та готувалася до втечі.

— Але у тебе була руна. Я сама бачила, — Оделія істерично розмахувала долонею біля обличчя, — зізнавайся, як тобі вдалося провернути таке? Хіба що ти заручилася з іншим чоловіком.

Мейделін, наче щось усвідомивши, знову схопилася долонею за рота:

— З Ейданом? У нього теж є руна поєднана з невідомо ким. Ти знала, що він їде на мої заручини. Підстерегла його десь у місті й вклала частинку своєї магії, так? Захотілося мого нареченого? Це через тебе я уже три роки не можу вийти заміж?

AD_4nXd77cbSw8S7zgFPI1D9NomlL-UuKHnaMjcyfPXI-zNsxeIgf41UgCql_5FgfbfneA_V9kMF4mixqvk2X37BiKy_7dsNdnUpER6YKKM9NWyDsKGOHoIdM0xfp4pobhnTZCXwzF1NbQ?key=HC-1yHv7Lh5d3sTedjW5Tjd6

Я готую для Вас нову зимову історію про дівчину, яку силоміць видали заміж, про чоловіка, який зовсім не бажав цього шлюбу, про замок, окутаний таємницями і загадками. Підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити новинку.

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах і будете у курсі новин щодо моєї творчості:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток                       

Захопливого читання та мирного неба!

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Гушпит
19.12.2024, 13:20:01

Оооо,чекаю!!! І на проду,і на новинку!!! ❤️❤️❤️

Олена Гушпит, Дуже дякую!

Інші блоги
Несподіваний інсайт про життя, жінок і літературу
Всім привіт! Сьогодні я хочу поділитися маленьким інсайтом, який стався зі мною в травмпункті після того як мене вкусив собака. Підійшов лікар і попросив показати місце укусу. Я піднімаю штанину джинсів і розумію,
Загублений вірш
Інколи корисно зависати в ноутбуці, і знаходити те, що давно забуте. Ось так і я забула, що раніше трішки пробувала якісь вірші писати, якісь невелики уривки тексту. А сьогодні знайшла цей вірш, та й вирішила закинути
⚔ Н. і. П. ☺️ Розмова в бібліотеці
– Я згодна. – Згодна на що? – невимушено спитав Дзен. – Згодна… на твою пропозицію. Піти з тобою. – Згодна втекти зі мною, – з веселим виразом обличчя виправив найманець. – Називай речі своїми іменами,
Іноді життя робить паузу… навіть тоді, коли в гол
Я знаю, що довгий час тут було тихо. Без оновлень, без нових розділів, без нових історій. Але ця пауза не була порожньою. Це був час думок, пошуків і тихих ідей, які поступово складалися в нові сюжети. І сьогодні я хочу трохи
Від весілля до кладовища один крок | Цитати
Поговоримо про батьків? Насправді, не люблю підійти подібні теми, але чим довше живу тим чіткіше усвідомлюю, що з віком потрібно абстрагуватися від батьків. Асимілюватися та жити своє життя. А ви як гадаєте? “—
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше