Поговоримо про батьків? Насправді, не люблю підійти подібні теми, але  чим довше живу тим чіткіше усвідомлюю, що з віком потрібно абстрагуватися від батьків. Асимілюватися та жити своє життя. А ви як гадаєте? 

“— Олівія Холден, — прошепотіла матінка, притягуючи мене за лікоть. Стояти на ногах й так було важко, а з таким шарпанням і зовсім. — Якщо ти зараз не зупинеш себе так поводити та не сядеш за стіл, можеш додому не повертатися. Ти осоромила мене на весь ресторан. То ж сядь і виправляй те, що наробила. 

— Якщо я залишуся тут ще на десять хвилин, наше уявне весілля дійсно закінчиться на кладовищі, — прошепотіла їй у відповідь, намагаючись донести ситуацію. Але схоже, запрошення на званий вечір для неї було важливішим за стан доньки. — Ти цього хочеш? 

— Я хочу, щоб ти поводила себе пристойно, — шипіла з натягнутою посмішкою. — Ти живеш в моєму домі, тому слідуй моїм правилам. 

— Якщо я слідуватиму твоїм правилам, то довго не проживу, — зірвалась на хрип через набрякле горло…” 

Із книги “Від весілля до кладовища один крок”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб