Хто вирішить долю  магічного світу? Хто врятує чарівні світи від  тварюк позамежжя? Це - неприборкана четвірка: ельф, вампір, фейрі та перевертень. Тільки разом доклавши зусилля, вони подолають загрозу, що норовить дістатися з-за Грані. 

Зустрічайте - невеличка візуалізація до книги "Договір, або приборкання Темного ельфа".

Кусь: Поки наближалися вампіри, з іншого боку з'явилися ще дві фігури. З відстані, що розділяла нас, було важко роздивитися їхню зовнішність, але одне було зрозуміло - ці створіння виглядали набагато потужнішими, ніж ельфи і вампіри. Я згадала наказ, відданий Хейяном іншому ельфу, і, поміркувавши, дійшла висновку, що ці двоє були перевертнями. Коли ж вони наблизилися, стало очевидно, що я не помилилася. Їхні потужні оголені торси були розписані темними візерунками і хрест-навхрест перетиналися шкіряними ременями. На плечах стовбурчилися хутряні плащі. В одного чоловіка - лисий татуйований череп, по центру якого була заплетена довга коса. У другого, молодшого чоловіка, волосся не було поголене, а коси тягнулися до верхівки, де й були зв'язані шкіряним ремінцем у хвіст. Щетина, що росла на обличчях чоловіків, робила їх схожими на диких звірів.

- Вітаємо тебе, Король Ельфів, - промовили перевертні, і тут же звернули погляди на застиглих вампірів. З того, як напружилися тугі м'язи перевертнів, і напруга, що охопила вампірів, стала майже відчутною, я зрозуміла, що вони відчували один до одного крайню неприязнь.

Не встигла я оговтатися, як почула тріск, що моментально нагадав мені день, коли мене намагалися викрасти. Обернулася, і побачила ще дві високі фігури. Якби не дивні прозорі плащі-вуали, що ширяли за їхніми спинами, їх цілком можна було б прийняти за ельфів. Поміркувавши логічно, я могла б припустити, що це були фейрі. Але вони так відрізнялися від того нещасного, який намагався мене викрасти, що я не поспішала робити висновки.

Перш за все, вони були високими і стрункими. Ні гіпертрофованих м'язів, як у перевертнів, ні покручених кінцівок, як у мого викрадача, ні крил як у бабки.

Коли ж вони наблизилися настільки, що я змогла розгледіти витончено-прекрасні обличчя, зелені очі, що яскраво сяяли в темряві, і трохи рудувате волосся, плащі-вуалі за їхніми спинами опали, і дивний тріск припинився. Виявляється, це були зовсім не плащі! Це крила! Крила, схожі на ніжні крила якихось казкових метеликів. Як я не вдивлялася, жодних рогів теж не помітила.

- Це - фейрі? - здивовано прошепотіла я.

- Ми вищі фейрі, - гордовито вимовив один гість.

До речі, я відразу відчула взаємну неприязнь між Хейяном і цими новоприбулими. Мабуть, вампіри й перевертні відчували один до одного куди менш яскраву відразу.

Не знаю, з якою метою покликав цих створінь Хейян, але розмова у них точно не буде легкою.