Стільки накупила, що братик вже в шоці!))) Це він ще не знає, що саме Аліса купила. Але прибережемо інтригу до завтра. ;)

Артем майже банкрот. Аліса задоволена шопінгом. Влад ще не підозрює, що на нього завтра чекає.

За наступну годину пакетів у мене ставало все більше, а совісті — все менше. Я вже вибрала дві спідниці, кілька блузок, світлий короткий піджак, вузьку сукню, ще одні шорти й навіть туфлі й босоніжки на високих підборах. Я вже придивлялася до чергової сукні, коли телефон завібрував. Повідомлення від Артема було вкрай сердитим:

«Ти що витворяєш? Скільки ти грошей вже витратила? Я зараз картку заблокую! Скромнішою будь!»

Я пирхнула й швидко надрукувала відповідь:

«Ти ж не хочеш, щоб тобі було соромно, що сестра ходить весь тиждень в одній і тій самій блузці?»

Повідомлення від нього прилетіло майже миттєво:

«Я не мільйонер! Скромніше!»

Я захихотіла просто посеред магазину й похитала головою. Бідний Артем. Як же йому важко зі мною.

Персик курочку випрошує.❤️❤️❤️

Я швидко нарізала м’ясо шматочками, кинула на пательню, додала часник, соєвий соус і трохи меду. Кухню майже одразу наповнив такий запах, що тепер вже я ледве стримувалася.

Персик теж пожвавився. Точніше — остаточно втратив залишки котячої гідності. Він крутився під ногами, терся об литки, нявкав і навіть кілька разів спробував підвестися лапами на шафку, щоб зазирнути, що там у мене на пательні.

— Ти ж хижак, — пирхнула я. — Поводься солідніше.

Персик у відповідь лише жалібно нявкнув. Звісно, я не витримала. Витягнула кілька шматочків курки, поклала на блюдце й поставила на підлогу. Кіт накинувся на них так, ніби я щойно врятувала його від голодної смерті.

— Пухнастий маніпулятор, — пробурмотіла я, нарізаючи овочі для салату.

Аліса вечеряє з Персиком. Персик дуже сподівається, що і йому ще один шматочок курочки перепаде.❤️

Вечеряти я пішла на терасу. Вечір був теплий, тихий, і після метушні торговельного центру тут відчувався справжній спокій. Я влаштувалася за столом з куркою, келихом вина й салатом, а Персик одразу застрибнув на сусіднє крісло й поглядав на мене уважно, очікуючи ще шматочок м’яса.

Я повільно сьорбнула вино й задоволено витягнула ноги. Завтра буде весело. Дуже весело. Я вже уявляла обличчя Влада, коли зранку з’явлюся в офісі в одному з моїх нових спокусливих костюмів. І чомусь від цієї думки хотілося усміхатися ще сильніше.

Читати: "Шалена для архітектора" 

Мої соцмережі: ТікТок та Інстаграм