Сильні чи слабкі?

Сильні особистості збагачуються переважно за рахунок внутрішнього зростання. Слабкі, — згуртовуючись у зграї собіподібних істот.

Сильні здатні ефективно діяти навіть на самоті, а слабкі, — нінащо не здатні, крім підступних колективних нападів та агресивної, розбещеної поведінки.

Перші намагаються створювати щось принципово нове, щоб зміцнювати інших, натомість другі лише копіюють витвори одне одного, пошепки розповсюджуючи брудні плітки та всіма ресурсами послаблюючи тих, хто довкола.

Сильні не обов’язково перемагають, але залишаються собою, у той час як слабкі ніколи не мають власної позиції, адже вони діють виключно юрбою, взагалі не приймаючи особистих, незалежних від обраної зграї, рішень.

“Вулиця Музична” це не про музику, насправді. Це про сильних особистостей. Про тих, хто не лине, у пошуках прихистку, до нападницької зграї, а, передусім, шукає Правди. У житті, у дружбі, у коханні. У “сильних” скрипічних пасажах, без “слабкої” брехні та фальшивих нот.

Ба більше, по-справжньому талановита людина це завжди сильна особистість, бо вона мусить наполегливо пливти проти течії, щомиті протидіючи натовпу беззмістовних копіювачів, що безглуздо обрали смердючу пітьму, замість світла, даби старанно приховувати морок відсутності будь-яких внутрішніх сенсів або величних, захоплюючих прагнень.

P. S. До “Вулиці Музичної” додано певну кількість нових та вельми реалістичних ілюстрацій. Деякі з них пропоную переглянути у цьому блозі.

Засмучена дівчинка (малюнок 1):

— Чіпає всіх, псує настрій, заважає грати, — Дарина категорично не погоджується з втручанням дорослих у її спротив. Обурено шукає можливості втілити невідворотне покарання і помститися за друга, якого щойно виведено з ладу.

/розділ 2/

Довгоочікувана втіха (малюнок 2):

Унаслідок тривалого роздратування маленьку дівчинку неминуче огортає втома й емоційне виснаження. Дивлячись із вікна тролейбуса, вона раптово помічає незвично блискучі та надто яскраві зірки, що деінде проступають попри панівну владу небесного мороку.

/розділ 2/

Психдиспансер (малюнки 3-4):

Завідувач відділення, втомлений лікар-чоловік, кидає на стіл медичну картку попередніх обстежень та аналізів, про всяк випадок переглянуту наново:

— Зрозуміло, тож підіб’ємо підсумки, — повертається до свого власного зошита зі щойно зробленими примітками.

/розділ 5/

Металеві збоченці. У колажі використано зображення реальної лікарні міста Запоріжжя (малюнок 5):

Крокуючи до зупинки громадського транспорту, Запорізька звертає увагу на здоровенні пасажирські літаки, що почергово проносяться майже над її головою.

/розділ 5/

Взимку на гірці (малюнок 6):

Другого січня, на початку зимових канікул, обласний центр вкриває незайманий та хрумкий килим, що пахне морозилкою.

— Скільки щастя привалило, — радіє Запорізька, залишаючи своє подвір’я. Наче робить щось вкрай заборонене, сором’язливо втрачає рівновагу. З дівочим писком занурюється у яскраво білясті кучугури, у ще не зіпсовану двірниками красу й надзвичайну свіжість сріблястих, від денного світла, заметів.

/розділ 6/

Розробка та виготовлення ілюстрацій триватиме і надалі, навіть по завершенні публікації безпосередньо тексту. Додаємо книгу до бібліотеки, дорогенькі, читаємо й коментуємо. Не забуваємо тицьнути вподобайку і підписатися на автора, щоб не прогавити додаткові цікавинки у блогах або появу наступних зворушливих історій, виключно світлих та позитивних.

Нехай вам щастить!

Моє літераторське кредо:

змістовність та реалістичність,

людяність і щирість

◇Коли завітає Муза◇