Різниця у віці. Хтось називає це викликом, а хтось — приреченістю. «Що в ньому такого знайшла?», «Як вона може його кохати? Він же старший за її батька!» — подібні фрази легко кидають услід парам, у яких цифри у паспорті надто різняться.

Та чи справді це проблема?

Ви точно чули історії, де «він — зрілий чоловік, вона — молода дівчина», або навпаки, де старша жінка полонила серце юнака. Багато хто посміхається, знецінюючи такі стосунки: «Знайшла собі спонсора», «Криза середнього віку», «Це не любов, це вигода», «Якого числа у нього пенсія?». Але чи завжди за подібними осудливими коментарями стоїть правда?

Герої «Обіцяної» Ляна і Євген. Вони сміялися, коли їх приймали за батька і доньку. Їх обговорювали, але це не впливало на те, як вони дивилися одне на одного. Що вік може змінити, якщо серце обирає людину, а не цифри?

Однак життя — жорстокий гравець. Що робити, коли роки таки нагадують про себе? Коли хвороби, старіння чи навіть смерть стають тими перешкодами, про які не говорили на початку? Чи готові ви прийняти цей виклик, якщо він прийде і у ваші стосунки? Читач ще не знає, що станеться з Євгеном та Ляною, проте хмари над їхніми головами стають дедалі чорнішими.

А тепер скажіть чесно: яка різниця у віці для вас допустима? П’ять років? Десять? Двадцять? І чи варто слухати оточуючих, якщо ваше серце кричить: «Це — моя людина»?