Про сумніви, вагання і вдячність.

Дорогі читачі та колеги Букнетівці!

Сьогодні хочу поділитися з вами невеликою історією про те, як я нарешті зважилася винести свої думки, фантазії та героїв з «довгої шухляди» у великий світ.

Свій перший роман я почала писати ще у студентські роки, коли книги й лекції поєднувалися з ранковою кавою, а вечори розчинялися у мріях про інші світи. Цей роман – фентезійний трилер, який став для мене втечею від реальності й одночасно найкращим способом осмислити світ навколо. Я жила життям своїх героїв, вигадувала їхні історії та долі, але щоразу боялася зробити наступний крок – поділитися цим із кимось ще.

Страх публікації був сильним:

  • Чи сподобається?
  • Чи зрозуміють?
  • А якщо це просто моя фантазія і нікого не зачепить?

Я відкладала все на потім на "колись". Але одного дня я зрозуміла: ці герої заслуговують на шанс зажити своїм життям. Адже хіба не для цього письменники створюють історії? Щоб ділитися ними, щоб дати читачам змогу поринути у вигаданий світ, знайти в ньому відповіді на свої запитання чи просто захопитися пригодами?

Зрештою, я зрозуміла, що цей страх – природний. Ми всі, хто пише, переживаємо моменти сумнівів і невпевненості. Але я також зрозуміла інше: навіть якщо моя історія зачепить лише одну людину, якщо хтось прочитає її і відчує те саме хвилювання, яке я переживала, пишучи її, – це вже варто всіх сумнівів і тривог.

Мій шлях до рішення публікувати був нелегким, але зараз я щаслива, що наважилася. Дуже вдячна своїй подрузі, за доброго копняка і підтримку впродовж усіх цих років. Тому моя героїня носить таке ж ім'я, як і ти:)

Букнет – це особливе місце, яке об’єднує авторів і читачів, людей, які щиро люблять історії. Тут я знайшла підтримку, дружню атмосферу і натхнення продовжувати писати. І тепер я маю честь показати вам свою працю, свої мрії та своїх героїв.

Якщо ви зараз вагаєтеся, як я колись, ось моя порада: не тримайте свої історії у шухляді. Ваші слова мають значення, і вони можуть змінити чиєсь життя. Вірте у свої сили, довіртеся читачам – і ви отримаєте багато тепла й підтримки у відповідь.

Дякую всім, хто читає, підтримує і створює цей дивовижний світ літератури разом! До зустрічі на сторінках моїх і ваших історій.

З теплом і вдячністю, ваша Єва Лі :)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олесь Король
09.12.2024, 14:29:42

Ви прямо як я. Тільки я з шафи тягнула. Давайте дружити якщо не проти.

Єва Лі
09.12.2024, 15:03:58

Олесь Король, Я тільки за!

Інші блоги
"Ельфійки бувають різні" - запрошую до новинки!
Шановні читачі! Сьогодні я почала викладати історію під назвою "Ельфійки бувають різні". Усіх запрошую! АНОТАЦІЯ: Усі ельфійки – холодні й ідеальні красуні, що легко розбивають чоловічі серця? На жаль, я
"Врятуй мене" вже завершена і доступна.Дякую!!!
Доброго дня , мої хороші! Книга "Врятуй мене" вже завершена і доступна. Щиро дякую всім хто був зі мною весь цей час і всім хто мене підтримував. ВИ
"Під дубом Перуна" - містична подорож воїна
Вітаю! Пропоную вашій увазі духовно-філософський роман з елементами містики та притчі "Під дубом Перуна". Це історія українського воїна Назара, якому після артобстрілу вибух на деякий час вириває душу з тіла
Нові глави вже чекають Вас ❤️
Друзі, гарна новина! До роману «Подарована ворогу» додано одразу три нові глави! Пристрасть, інтриги, небезпека і заборонені почуття між двома ворогами продовжують загострюватися… Еліна і Райден роблять
Навіщо письменникам потрібен псевдонім?
Чи замислювались колись ви, навіщо люди використовують інше ім’я для публікації творів, написання картин, ведення блогу? Спершу я замислився над цим коли у 12 років, коли мені у руки потрапила книга Улісс, у критиці йшлось
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше