Про сумніви, вагання і вдячність.

Дорогі читачі та колеги Букнетівці!

Сьогодні хочу поділитися з вами невеликою історією про те, як я нарешті зважилася винести свої думки, фантазії та героїв з «довгої шухляди» у великий світ.

Свій перший роман я почала писати ще у студентські роки, коли книги й лекції поєднувалися з ранковою кавою, а вечори розчинялися у мріях про інші світи. Цей роман – фентезійний трилер, який став для мене втечею від реальності й одночасно найкращим способом осмислити світ навколо. Я жила життям своїх героїв, вигадувала їхні історії та долі, але щоразу боялася зробити наступний крок – поділитися цим із кимось ще.

Страх публікації був сильним:

  • Чи сподобається?
  • Чи зрозуміють?
  • А якщо це просто моя фантазія і нікого не зачепить?

Я відкладала все на потім на "колись". Але одного дня я зрозуміла: ці герої заслуговують на шанс зажити своїм життям. Адже хіба не для цього письменники створюють історії? Щоб ділитися ними, щоб дати читачам змогу поринути у вигаданий світ, знайти в ньому відповіді на свої запитання чи просто захопитися пригодами?

Зрештою, я зрозуміла, що цей страх – природний. Ми всі, хто пише, переживаємо моменти сумнівів і невпевненості. Але я також зрозуміла інше: навіть якщо моя історія зачепить лише одну людину, якщо хтось прочитає її і відчує те саме хвилювання, яке я переживала, пишучи її, – це вже варто всіх сумнівів і тривог.

Мій шлях до рішення публікувати був нелегким, але зараз я щаслива, що наважилася. Дуже вдячна своїй подрузі, за доброго копняка і підтримку впродовж усіх цих років. Тому моя героїня носить таке ж ім'я, як і ти:)

Букнет – це особливе місце, яке об’єднує авторів і читачів, людей, які щиро люблять історії. Тут я знайшла підтримку, дружню атмосферу і натхнення продовжувати писати. І тепер я маю честь показати вам свою працю, свої мрії та своїх героїв.

Якщо ви зараз вагаєтеся, як я колись, ось моя порада: не тримайте свої історії у шухляді. Ваші слова мають значення, і вони можуть змінити чиєсь життя. Вірте у свої сили, довіртеся читачам – і ви отримаєте багато тепла й підтримки у відповідь.

Дякую всім, хто читає, підтримує і створює цей дивовижний світ літератури разом! До зустрічі на сторінках моїх і ваших історій.

З теплом і вдячністю, ваша Єва Лі :)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олесь Король
09.12.2024, 14:29:42

Ви прямо як я. Тільки я з шафи тягнула. Давайте дружити якщо не проти.

Єва Лі
09.12.2024, 15:03:58

Олесь Король, Я тільки за!

Інші блоги
"Скажи, що любиш" солов'їною!
Дорогі мої читачі! Романтична історія кохання "Скажи, що любиш" – мій дебют на Букнеті. А ще перший твір, написаний рідною мовою. На жаль! Тому в ньому просто вирували русизми, але ви увібрали сюжет душею й підтримали
Новинка "Дотик долі"
Доброго часу доби ✨❤️✨ Вчора розмістила на сайті новинку – Дотик долі. Це невелике оповідання. Анотація до нього. «…Інколи пам’ять сама повертала її у те літо. Артем був на шість років старший. І, якось
100 000 прочитань❤️ Дякую❤️❤️❤️
Це моя перша книга, і сказати, що я в шоці, — це не сказати нічого)) Пам’ятаю, коли починала її публікувати, думала: от би мати хоч 5000 прочитань ☺️. І то — це здавалося недосяжною ціллю)) А зараз я спостерігаю це. Хочу
Як же я ненавиджу людей!..
Що, здивовані? Ошелешені? Обурені? Насправді це всього лише світогляд мого нового героя, оповідання про якого приурочене до Дня святого Валентина. Щиро кажучи, я не фанат цього свята і не дуже люблю такі сценарії, але
Нове ім'я)
Друзі, маю невелику, але важливу новину ✨ Я змінила псевдонім. Від сьогодні мене можна знайти під ім’ям Олена Родан. Щиро дякую модераторам платформи Букнет за оперативність і підтримку ❤️
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше