Дивлюся у вікно, де бачу як у небі летить літак і думаю про Руслана. Мені дуже його не вистачає. Але його жертва не марна. Тим паче він врятував життя своїм побратимам, ціною власного. Сину я розказую про батька-героя, щоб він знав що він може ним пишатися. Я розумію, що ще не раз виборюватиму право на щастя. Але я сильна, я впораюсь!!!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати