Додано
07.12.24 16:59:25
Роман "Сонце" - вірте, люди, у дива
Роман "Сонце в нашому серці" продовжує нести ідею віри в дива, в чисту любов, в милосердя, в надію, в тепло людської душі. У ці дні, сповнені пітьми, кожен з нас може послабити її своїм сяйвом. Розпалюймо його, зігріваймо одне одного, тримаймося віри, щоб здобути найцінніше.
Бажаю всім гарних, спокійних і затишних вихідних. Та пропоную послухати разом пісню, яка мені нагадала мій роман "Сонце в нашому серці".
Мрійте, щоб наповнювати очі щастям, серце надією, а життя сенсом!
Уляна Бойко
148
відслідковують
Інші блоги
"Засніжена камелія" завершила свій шлях. Я дуже вдячна всім, хто був поруч із історією протягом періоду написання. І з радістю запрошую тих, хто очікував фіналу. Маю поділитись спойлером: “Готували красиве
Вітаю, друзі! У цей болісний для багатьох з нас день і настрій, на жаль, відповідний. Я хочу подякувати кожному і кожній, хто зараз бореться за мир у нашій країні і кладе всі свої сили, аби вигнати з нашої землі ту гнилу потороч.
Кожного дня, кожної ночі,
Вже який рік підряд.
А кінця цьому не видно,
Ніби нас кинули,
І свої, і чужі. Чотири роки. Це якась жопа, якщо чесно
Дорогі українські читачі! Сьогодні, 24 лютого 2026 року, четверта річниця з початку повномасштабної ворожої навали на нашу Батьківщину. Подумки вони хотіли бути в моєму місті за три дні, але обломилося! Непереможна Україна
Взялася за редагування своєї трилогії «Хроніки Муіреля» й раптом усвідомила, як довго я жила цими героями. Скільки всього змінилося в моєму житті, поки я створювала цей Всесвіт! У цьому дописі я просто хочу поділитися
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарна пісня, і дівчатка також гарні )))
Вчасно не прокоментував, бо нас тут КАБами закидують, майже щодобово. А ви творіть, допоки є сили та можливість. Нехай світло сяє і у вашому серці, і у ваших книгах, не переможених пітьмою.
Сергій Ляховський, Насправді писати щось подібне з кожним разом усе важче. Коли в книжках і дописах закликаю зберігати сонце, здається, в першу чергу звертаюся до себе. Ніби намагаюся перекричати, заглушити неспокій. Обдурити свої думки. Коли навколо відбувається такий жах, дуже непросто продовжувати усміхатись...
Бережіть себе! Тримаймося.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати