Згадуємо старі історії. Іриска для мільйонера

Заінтригована його словами підходжу зовсім близько. Нас розділяє лише хвіртка.

- Цікаво яка? – запитую і уважно розглядую ледь знайомого чоловіка.

Досить молодий, напевно немає і тридцяти, шкіра бліда, скоріш за все мало буває на сонці, темні карі очі горять впевненістю і рішучістю. Він знає чого хоче і на даний момент йому щось потрібно від мене.

Він приємно пахне чоловічим одеколоном і я мимоволі вдихаю по-глибше повітря. Насиченого кольору синя теніска зі стоячим комірцем йому личить і він виглядає досить привабливо. Не можу сказати, що я для нього теж така приємна, у безрозмірній старій футболці і заляпаних фарбою шортах.

- Я хочу найняти тебе на роботу.

- Мене? Ким? Секретаркою? – сміюсь, здається, що він жартує.

- Вибач, але секретарка у мене вже є, - Макар кривиться і схиляє голову набік. – А ось робочої бригади я позбувся назавжди. Але в будинку дещо не дороблено і ти могла у ньому попрацювати.

- Перепрошую? Ти серйозно? – моєму здивуванню немає меж. – Я не маляр-штукатур і не вмію робити ремонти. Раджу повернути спеціалістів, нехай доводять справу до кінця.

- Нажаль не можу. Вийшли деякі накладки, - хмуриться і по обличчю пробігає тінь. - І я бачив, як ти гарно розмалювала свій паркан. Думав, підробіток молодій красивій дівчині не помішає на різні покупки. Тай робота дріб'язкова. Так, вікна пофарбувати, може ще стіни. Заплачу добре.

- Чому ти вирішив, що мені потрібна робота? – запитую і прискіпливо вдивляюсь в його очі. Пропозиція заманлива, лишні гроші не завадять, але відразу погоджуватись не хочу. – Зараз літо і я хочу відпочити.

- Чому ж ти не відпочиваєш, а вся в справах? - киває Макар на миску з огірками, котрі я залишила на стільчику посеред подвір’я.

Оглядаюсь назад, незакінчена робота чекає мене. Немає чого базікати з сусідом, потрібно йти працювати.

- Є речі котрі потрібно зробити незалежно від відпочинку, - включаю з себе справжню господиню і роблю серйозний вираз обличчя. – Чи тобі теж законсервувати овочів на зиму?

Навіть не знаю, чому я це запитала. Напевно хотіла зачепити його. Він посміхається і нахиляється ближче.

- Якщо бажаєш, - з викликом говорить, а очі так і блистять азартом.

Я розгублено кліпаю і відходжу на крок назад.

- Вибач, але мені ніколи, маю багато справ, - різко відповідаю.

Макар знову заливається гучним сміхом. Виходить я добре його веселю. Напевно вважає мене затурканою селючкою, котра готова на все заради уваги такого як він. Помиляється.

- Може визначишся. То ти відпочиваєш то ти зайнята.

- Яка тобі різниця, Макаре Олександровичу? - чітко вимовляю кожну букву його імені. – Найди собі когось іншого у якості різноробочого.

Все, вирішую не погоджуватись на пропозицію. Я відчуваю себе з ним некомфортно і проводити цілі дні в його будинку, під його наглядом не здається мені привабливою ідеєю. Навіть якщо добре заплатить. Боюсь, що не витримаю тиску у свій бік.

Макар відштовхується від хвіртки, всі його веселощі різко зникають.

- Добре, як хочеш, - сухо говорить, більше ніякого інтересу до мене, у голосі лише ділова етика. – Але можеш подумати до понеділка. Зранку в понеділок, якщо тебе не буде, я знайду собі іншого працівника. Вирішуй, даю хороші гроші.

https://booknet.ua/reader/riska-dlya-mlionera-b401170?c=4302059&p=1