Оновлення Спадкоємців мера

- А чоловік досить гарно справляється зі своєю роллю. І хлопці так гарно з ним спілкуються. Не думала, що вони колись когось приймуть у своє життя. Подумай про це, це досить суттєвий знак.

- Радиш відновити з ним стосунки? - червонію. Не звично про таке говорити.

- Раджу придивитись, - каже серйозно. - Стрілецький не такий, яким здається на перший погляд.

- Він саме такий, - заперечую. - Просто чомусь зараз він поводиться дивно, не притаманно для нього.

Скоріше не так. Він був колись нормальний, до того часу, поки не схопив залежність від кар'єри.

- Може це все діти? - підносить брови. - Може хлопчики справді дали йому розуміння, що життя не складається лише з роботи і грошей?

В словах сестри є щось логічне, але краще не фантазувати на цю тему.

- Не знаю, Настю, - занадто активно качаю головою. - Я дуже боюсь розчаруватись у ньому знову. Тому краще я не буду про нього думати і на щось надіятись.

Не проходить і десяти хвилин, як хлопці пішли на рибалку, раптом зі сторони річки розноситься дитячий крик.

Я підскакую мов ошпарена і вилітаю з альтанки, ледь не збивши з ніг Дарину, котра теж хоче подивитись, що сталось.

Знову мої діти у щось влізли.

https://booknet.ua/reader/spadkomc-mera-b429533?c=4648058&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
✨ Оновлення чекає на вас ✨
Гарної п’ятниці, сонечка мої (⁠◠⁠‿⁠◕⁠)♥️ Нехай сьогоднішній день буде, мов теплий плед для душі — огортає спокоєм, пахне кавою й обіцяє щось хороше попереду. Бажаю вам маленьких див: несподіваної приємної
❤️ Трішки візуалів до Відьми ❤️
І трішки візуаліції до другої частини Відьма на вимогу або Апокаліпсис не сьогодні А першу частину можна почитати тут З теплом ❤️
Новинка ☆я зустрів її серед зірок☆
Герої моєї нової книги — не супергерої й не володіють надзвичайними здібностями. Ну… майже. Зате в них є ненаситна жага до пригод і дуже пристойне почуття гумору. Один із них цілком може нагадувати прекрасного рятівника
Париж, сцена і ми. Спойлер до вічірніх глав!
Моя нова історія "Париж, сцена і ми" вже добігає середини. Сьогодні я хочу поділитися спойлером до вечірніх глав та дуже ніжним візуалом! Адель розплющила очі від дивного звуку. Грр-гу, грр-гу... Вона підвелася
Порятунок, в який не віриться
​Вона забігла в тупиковий закуток, де стіни були обшиті свинцевими плитами. Там, за масивними залізними дверима без ручок, панувала тиша. Лев, що наздогнав її, випустив ще один потужний заряд енергії в панель управління.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше