Продовжую ланцюжок постів у своєму блозі. В попередньому записі я розповідала про новий цикл романів, які хочеться написати по моїм відеофанфікам, які я поступово почала монтувати. І перша робота — це твір «Сонце в нашому серці».

Народився він спонтанно, при перегляді південнокорейської дорами. Це була естетична насолода від музики, стилю зйомок, що нагадували малювання картини художником. Мене настільки вона зігріла своїм затишком, що я не втрималася й вирішила і на неї зробити свій відеофанфік, додавши теми мистецтва й пошуку себе, які дуже сюди просилися. Такий собі невеликий ремейк з мінімальними сценами авторського відео. Захотілося мати коротеньку версію цього дива, щоб можна було переглядати час від часу. Адже велику дораму не дуже зручно промотувати, а тут я могла б зробити маленьку річ для душі. Радію, бо вона вже готова й зігріває мене в моїй групі. Коли завершу книгу, обов’язково поділюся посиланнями, а також напишу, про яку дораму йде мова. Можливо, когось зацікавить оригінал. Але зараз карти не відкрию, щоб не зіпсувати враження від роману (хоча, хто захоче, зможе знайти цю відеороботу в моєму Інстаграмі, тут вже не сховаю :) ).

Так ось, коли робота була готова, я раптом подумала, що хотіла б не лише передивлятися цю роботу, а й читати схожу на неї історію, наповнену вже моїми думками, відчуттями, атмосферою власного світу. Так і прийшла ідея до кожного відеофанфіку писати свій роман.

Про що книга?

Про наше серце. Всі ми народжуємося з яскравим сонечком у ньому. Подивіться на дітей. Зазирніть у їхні очі. Сонце сяє у них зсередини. Діти щирі, добрі, дивляться на світ широко розкритими оченятами. Вони сповнені надій, мрій, щастя. Ось що важливо з часом не втратити. Та, на жаль, поступово сірі фарби буденності хмарами закривають це сонце. У когось це відбувається швидше, а хтось береже його якомога довше. І одиницям вдається пройти свій життєвий шлях під його промінням до кінця. Адже для такої сонячної мандрівки треба мати сміливість, силу волі й жагу до життя. Насправді щастя — то велика праця.

Ця історія про мистецтво, яке, — вірю в це, — дано людству для зцілення. Зараз його перетворюють на предмет збагачення та слави, дозволяють аморальній сутності проникнути в чисту серцевину, щоб вплинути на свідомість мас. Тонка й багатогранна тема, яку буду підіймати не раз.

А ще ця книга про чисті стосунки, які допомагають нам, дорослим, врятувати те сонечко, яке затягнули сірі хмари самотності, розпачу, зневіри, гніву, злості. Про почуття, які можуть подолати упередження, стереотипи, людську заздрість…

Це про нас, щирих.

Про нас, усміхнених.

Про нас, закоханих в життя.

Про нас, щасливих.

Про нас — осяяних!

Тому відправляємося в подорож у пошуках власного Сонця.

ПС: додаю ретро-пісню, яка стала класикою століття. Саме вона й стане основною музичною темою цієї історії. Прислухайтеся, бо саме в цю атмосеру й ці почуття хочу вас запросити...

МІЙ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ