Розділ четвертий в картинках

Привітики!

Розділ 4. Не будіть в мені любові "Пір року. Зникнення Зими" зазнав вагомих змін під час редагування. Перш за все, він добряче схуд: було 6 212 слів (36 990 символів), а стало 2197 слів (14 368 символів). А все тому, що прибралися діалоги-водичка (хоч вони мені й подобалися, але сюжетно не несли сенс, до того ж деякі детальки в них повторяться пізніше), а ще трохи діалогів переписалися. Оскільки делейтнувся Пролог, де ми знайомилися з Дафною, то довелося заново її представляти. А так загалом основна сюжетна канва збереглася. 

Візуалізація четвертого розділу

— Не очікував тебе тут зустріти, — якомога байдужіше мовив Майк.

— Дивно… — у своїй звичній лінивій манері озвався Денис. — А я давно тебе помітив: все бродиш-бродиш, а принцесу знайти ніяк не можеш. — На його вустах заграв задоволений вишкір.

Коротко реготнувши, Денис знову замахнувся. Мерщій зреагувавши, Майк відбив напад і сам пішов у наступ, завдаючи колючих ударів, які той блискавично парирував. Клинок об клинок — аж іскри врізнобіч сипалися. Повітря ніби наелектризувалося, як це зазвичай буває під час поєдинків. Майкові нині дико не вистачало меча: ці ж кинджали тільки для дуже близької дистанції чи метання годяться!

— Знаєш, Майку, від кого, від кого, а від тебе я такого вибрику не очікував. Я ж бо думав, Ден усе прибрехав. Він може. Але ж ні, що я бачу?! Ти неконтрольований псих. Недарма тебе із замку стільки років не випускали. Дай-но тобі в руки зброю, то відразу ж на людей накидаєшся, — незадовільно хитнув головою він [Олексій]. — Невже завдання охоронця тільки в міцних кулаках? Ти цього недостойний.

— А хто достойний? Може, ти? — враз обурився Майк.

— Та будь-хто!

✨✨✨

Несподівано він перехопив не на жарт роз'ярілий погляд Дафни, подруги дитинства, яка рішуче насувалася до них.

— Недоумки, — перекинула за спину золотисте волосся вона.

— І тобі привіт, красуне, — яскраво всміхнувся Денис, роздягаючи її очима. Відверто кажучи, те вбрання, яке подруга напнула на себе, складно назвати одягом: якісь недолугі шматки тканини топіка та спідниці, що геть не залишали простору для фантазій.

✨✨✨

— Що за цирк ви влаштували?! — вигукнула Дафна після того, як Майк відпустив її біля зовнішньої стіни школи.

— Та він сам наривався! — В його очах спалахнули люті вогні.

— А ти повівся! Ну серйозно, коли до тебе нарешті дійде? — Дафна взяла руки в боки. — Він тебе спеціально виводить із себе.

Та раптом він запримітив серед десятків учнів, що поспішали у своїх справах, підозрілих людей в чорних плащах з каптурами, накинутими на голову, які стояли стовпом по всьому периметру школи. Схожих типів Майк бачив і біля Діаниного будинку, але тоді не надав цьому вагомого значення.

Що це за охоронці такі? І що їм тут треба?..

✨✨✨

«Золоте руно… Зустрів Орфей юну німфу Еврідіку, прихилився палкою душею до неї…» Букви пливли перед очима, а в голову постійно лізли сторонні думки.

Відірвавшись від читання, неждано серед книжкових стелажів Майк вловив Діану — і не зміг відвести від неї погляду. Чимдуж хмурячись, вона шукала якусь книгу. З кожним її рухом довге медово-золотаве волосся тендітно хвилювалося. В пам’ять глибоко врізалося, як йому колись, у дитинстві, подобалося перебирати ці пасма.

 

Погляд несвідомо спустився нижче. А Діана вже далеко не та маленька дівчинка! Звісно, безглуздо було сподіватися, що за десять років вона ніяк не зміниться… Її тіло набуло округлих форм у всіх потрібних місцях. І навіщо вона одягнула такі вузькі джинси?

— Мушу тебе розчарувати: я її ще недочитав, — грубо відповів Майк, із задоволенням відмічаючи, як в її очах розпалилася лють.

— Ти її, взагалі-то, не читав, а на мене витріщався!

— Забагато честі. — Майк підняв книгу над головою. — Якщо тобі так треба конкретно ця книга, то дістань.

Майкові не хотілося перевіряти, куди вона там поривалася стукнути — він цієї миті геть зовсім не думав, — впіймав її за зап’ястя і повалив на диван.

— Помста, — прохрипів він, дивлячись в її обурені очі.

— Просто… — збентежено всміхнулася вона. — Ще скажи: «Це шкіра вбивці, Белло!» — і цей день буде незабутнім.

— Що? Ти про що? — Майк геть збився з пантелику.

Діана скористалася моментом: вирвалася з ланцюгів його рук і відштовхнула від себе.

— З якої ти планети? Ти міг не бачити цей фільм, але маєш знати, про що він. Це ж культова фраза!

— Тобі час? — здогадався Майк, чомусь засмутившись цій думці.

Діана кивнула. І раптом сміливо подивилась йому у вічі:

— Пам’ятай, ти обіцяв мені все розповісти.

— Я слів на вітер не кидаю.

✨✨✨

Перший розділ в картинках туть

Другий розділ в картинках туть

Третій розділ в картинках туть

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨