Я повертаюся

Зізнаюся, ідею такого допису чесно вкрав в однієї авторки — не називатиму імені, раптом вона це побачить. Просто зранку прочитав її блог і замислився. Чому авторки часто підтримують одна одну, публікують дописи для просування

Йду до себе — просто в душ. Гарячі струмені води б’ють по плечах, але не приносять полегшення. Навпаки, жар тільки посилюється ...................... Спираюся долонями в кахель, важко дихаю, дивлячись на своє зображення в запотілому

Любі мої, цей момент настав! Сьогодні історія Марата та Ані переходить на новий рівень — на книгу "Вирок. Кохати ворога" відкрито передплату. Це означає, що ми залишаємося разом до останньої сторінки цієї пристрасної

Привітики(≧∇≦)ﾉ В мене з'явилася одна шалена ідея про реалізвцію якої (я ще не знаю чи пошкодую), але вона вже довгенько крутиться в моїй голові й проситься у реальний світ(*^▽^*) Бо мої капосні ручки, вже трошечки

ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА оновленно! — Так? — максимально холодно відповіла я, хоча всередині все вже підозріло оживилося. — Лілю… — голос Дороніна був нижчий, ніж зазвичай. Хриплуватий. Небезпечно звабливий. —