Гаряча новинка!!!
На моїй сторінці з'явилась нова історія. Запрошую всіх до читання ❤️
Анотація ❤️
Я не знаю, чи то було кохання, чи просто гра в нього. Але у результаті програли двоє. Я втратила довіру. А він людину яка по-справжньому його кохала.
Хапаюсь за ручку дверей, роблю глибокий вдих, й на видиху відчиняю грьобані двері у своє власне пекло.
- Стукати ти так і не навчилась. - Звучить голос від якого й досі мурахи біжать по тілу.
- А ти гарних манер. - Видаю ковтаючи клубок, що застряг в горлі.
- Ну... проходь. Чому стала ? - Командує.
Гордо здіймаю голову. Не хочу виказувати свого страху. Крокую в глиб кабінету. Серце скаженіє, в голові лише одна думка "хоч би не дізнавався". Схрещую пальці за спиною. Холодний погляд карих очей ковзає моїм тілом з голови до п'ят. Я стаю навпроти його стола, в лівій руці нервово стискаю ремінь сумочки. От би зараз заїхати нею йому між очі.
- Що тобі треба від мене ? - Ставлю питання ребром.
- Це ти мені скажи, сама ж до мене прийшла. - Хмикає, відкидається на спинку крісла, погляд не відводить. Ну, якщо він ще не почав кидатись в мене звинуваченнями, значіть не дізнавався.
- Бо ти зробив все для того. - Шиплю, — Перестань грати в ігри. Я вже давно не маленька дівчинка.
- Повір, я бачу. - Хмурить брови, через це з'являється залом на лобі. - Ти погладшала ?
- Стріт, думаєш це смішно ? - Нерви на межі. Я не можу стримати свій гнів. Його дибільні репліки тільки дратують.
- По твоєму я сміюсь ?
- Чого ти домагаєшся ? - Ставлю руки на його стіл, дивлюсь в холодні очі, й задається сама перетворююсь на лід.
- Нічого. - Знизує плечима.
Буду вдячна за вашу підтримку ❤️
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти♥︎
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати