На моїй сторінці з'явилась нова історія. Запрошую всіх до читання ❤️

Обпалені коханням

Анотація ❤️

Я не знаю, чи то було кохання, чи просто гра в нього. Але у результаті програли двоє. Я втратила довіру. А він людину яка по-справжньому його кохала. 

Хапаюсь за ручку дверей, роблю глибокий вдих, й на видиху відчиняю грьобані двері у своє власне пекло. 

 - Стукати ти так і не навчилась. - Звучить голос від якого й досі мурахи біжать по тілу.  

 - А ти гарних манер. - Видаю ковтаючи клубок, що застряг в горлі. 

 - Ну... проходь. Чому стала ? - Командує. 

Гордо здіймаю голову. Не хочу виказувати свого страху. Крокую в глиб кабінету. Серце скаженіє, в голові лише одна думка "хоч би не дізнавався". Схрещую пальці за спиною. Холодний погляд карих очей ковзає моїм тілом з голови до п'ят. Я стаю навпроти його стола, в лівій руці нервово стискаю ремінь сумочки. От би зараз заїхати нею йому між очі. 

 - Що тобі треба від мене ? - Ставлю питання ребром. 

 -  Це ти мені скажи, сама ж до мене прийшла. - Хмикає, відкидається на спинку крісла, погляд не відводить. Ну, якщо він ще не почав кидатись в мене звинуваченнями, значіть не дізнавався. 

 - Бо ти зробив все для того. - Шиплю, — Перестань грати в ігри. Я вже давно не маленька дівчинка. 

 - Повір, я бачу. - Хмурить брови, через це з'являється залом на лобі. - Ти погладшала ? 

 - Стріт, думаєш це смішно ? - Нерви на межі. Я не можу стримати свій гнів. Його дибільні репліки тільки дратують. 

 - По твоєму я сміюсь ? 

 - Чого ти домагаєшся ? - Ставлю руки на його стіл, дивлюсь в холодні очі, й задається сама перетворююсь на лід. 

 - Нічого. - Знизує плечима. 

Буду вдячна за вашу підтримку ❤️