БИТВА ТИТАНІВ АБО ФЕЙСБУК ПРОТИ БУКНЕТУ
Усім привіт! На зв’язку Трансбук-Шоу — ваш невтомний штампожер та шаблоноцид. Наш лічильник відстежувачів перетнув першу космічну межу — нас уже 107! І поки сервери Букнету повільно перераховують ваші нічні перегляди під новим сувою «Серця хана», я провів глобальний соціологічний аудит.
Я вирішив порівняти дві головні планети нашого інтернет-всесвіту: Фейсбук та Букнет.
На перший погляд, вони з різних галактик. Фейсбук — це планета «тотальної зради», де сивочолі експерти вчать усіх жити і доводять, що монголів вигадали в XIX столітті. Букнет — це планета романтичного ескапізму, де дівчата ховаються від стресу в обіймах владних мільярдерів.
Але Штампожер знайшов ОДНЕ питання, яке однаково сильно підриває і змушує біситися обидва сегменти. Воно звучить так: «Де межа між харизмою лідера та звичайною токсичною жорстокістю?»
Фейсбучний ракурс: Шукаємо «сильну руку» в історії
У Фейсбуці коментатори готові порвати один одного на шматки за історичні постаті. Вони шукають ідеального, суворого правителя. Там ламаються списи: «Він був безжальним тираном чи великим візіонером, у якого не було іншого вибору, щоб врятувати державу?». ФБ прагне масштабу, геополітики та залізної волі, але зазвичай усе зводиться до банального крику в коментарях.
Букнетівський ракурс: Страждаємо від «альфа-домінантів»
На Букнеті ту саму «залізну волю» автори намагаються запхнути в рамки сучасного любовного роману. І ось тут народжується крінж. Замість масштабного лідера ми отримуємо «суворого мафіозі» або «альфа-боса», вся «сила» якого полягає в тому, що він кричить на героїню, зачиняє її в кабінеті, а в нього в цей час напружено ходять жовна! Це не лідер. Це пацієнт із неконтрольованою агресією, якого автори чомусь романтизують.
Ревізія від Штампожера: Як зробити це правильно?
Чому Фейсбук шукає величі там, де її немає, а Букнет зводить владу до банального домашнього насильства в золотій обгортці?
Справжня «сильна рука» — це не про залякування стажерок в офісі й не про пафосне хапання за ефес меча. Це про трагедію вибору.
Коли я писав образ кагана Гуюка у «Серці хана», мені хотілося схрестити масштаб, який шукає Фейсбук, із пристрастю, яку любить Букнет. Гуюк — це холодний естет, візіонер, який бачить світ як шахову партію. Він намагається відкрити вікно Овертона для дикої, жорстокої Орди. Його завойовницька сила — це не штамп, це його прокляття і його зашморг.
Глядачі в студії, оголошую фінальний батл перед паузою!
Давайте чесно: де, на вашу думку, штампів більше — у політичних постах Фейсбуку чи в любовних романах Букнету? Що вас тригерує сильніше: коли автори романтизують відвертих психопатів, чи коли історію перетворюють на дешевий цирк?
Пишіть у коментарях, а я на цьому оголошую режисерську паузу. Штампожер іде відпочивати, шліфувати Другу скриню і чекати, коли вночі прокинуться лічильники Букнету!
Не забувайте тицяти «ВІДСТЕЖУВАТИ», нас уже майже 110!
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтикоментарі ще звісно не настоялися, але. Насправді, проблема не в самих психопатах (девіантна поведінка в літературі — це клондайк для сюжету), а в тому, що їх роблять безпричинними. Часто плутають девіантну поведінку з харизмою просто тому, що так простіше продати емоцію.
В силу життєвих обставин, мій фейсбук виключно політичний, так склалося, але прямо надихнули завести сторінку і глянути з іншого ракурсу)))
я тут примощуся і просто почитаю коментарі☺️
Містер Чілл, з вдячністю беру кілька зерняток попкорну, хлопаю долонею біля себе, запрошуючи на перегляд коментарів і подумки перебираю усіх своїх героїв, влаштовуючи їм тест на адекватність))))
Який оригінальний блог. Жодного разу не штамп. Це вперше хтось закидає, які всі любовні романи примітивні, а от його творчість…
Є таке. Тому що "домінантність" легше показати по відношенню до героїні, ніж прописувати обставини, в яких вона реально мала б проявлятися. Бо тоді треба заглиблюватися або в тонкощі мафіозних тусовок, або конкретного бізнесу... Це час, ресурс, а читачки все одно шукають саме відносини, а не антураж, тож навіщо заморочуватися?
От і виходять замість спокійних владних чоловіків неврівноважені істерички з проблемою контролювання гніву, яких в реальності пристрелили би першими...
Дієз Алго, Так) вони всі істерички мафіозі) які просто нариваються)))
Не можу сказати своєї експертної думки, бо не читаю ні те, ні інше... (ніяково чухає потилицю)
Доречі про психопатів: прямо зараз працюю над такою нуарною історією. Як дивно, що ви згадали саме це...
Я не розумію, чому ви вирішили, що можете висміювати смаки читачів і книги авторів Букнет. Кожен читає і пише те, що подобається. Ніхто не має підлаштовуватися саме під ваші вподобання. Щоб критикувати когось, потрібно самому чогось досягти. Ваших досягнень я не бачу. Лише агресія і негатив. Якщо ви так намагаєтесь привернути до себе увагу читачів, то сумніваюсь, що вам це вдасться.
Для мене як кажуть сильний гг без крику. Без цих психів. Є в мене такі каюсь. Але я не вважаю його ,,сильним,, героєм. Більше неадекватом) в якого зносить дах від жінки)
Сильний герой доя мене. Йому не треба махати кулаками, криком. Кидатися статусом. Матюкатися як сапожник)
Тихо пршепки, спокійно. І цього достатьно. Ось хто для мене ,,еталон,, а в кохані также йому не потрібно бігати за нею, як повний неадеквад який тільки думає де її затиснути)) бо справа не лише в тілі. Він може отримати будь яку жінку. Герой ,,одержим,, нею фізично..хм.. але ми не дикі тварини...)) якось так.
Мені подобається хід Ваших думок ❣️❣️❣️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати