Самодур не шукає наречену

Щоб ви сказали про фермера, що перейменував село на свою честь? Побудував собі пам'ятник? І вирішив, що ніколи в житті не одружиться, бо всі жінки відьми? Самодур! 

А потім йому дуже захотілось спадкоємця. І він влаштував відбір ні, не наречених, а сурогатних матерів.

Цікаво чим закінчиться ця історія? 

Анотація до книги "Самодур бажає нащадків"

Вікторію загнав в борги колишній чоловік. Сам зник, а колектори грозяться викинути з квартири матір одиначку. Знайомий багатій погодився позичити необхідну суму грошей, але з дуже дивною умовою. Віка має піти на кастинг сурогатної матері для нащадків олігарха Владислава Скрипаля. Звісно народжувати Віка не бажає поки ні від кого. Тому планує швиденько вилетіти з того відбору інкубаторів.
Хто ж знав, що багатій Владислав не тільки мерзотник, самодур, сатрап і деспот, має власні таємниці і стійку неприязнь до жінок, а ще і до біса красивий, сексуальний і чарівний, звісно, коли хоче? Ну як перед таким вистояти і не закохатись?

Також нагадую, що триває останній тиждень передплати на бестселер "Наречена на місяць". Книга впевнено добігає до кінця. Не втрачайте можливість придбати її за ціною передплати і читати вже завершену. За тиждень ціна на неї зміниться. 

Ну і авжеж новинка на сайті "Колишня наречена". 

Ді втекла вагітною від Руслана. Руслан вважав, що вона зраджувала йому з братом. А ще, що в них ніколи не може бути дітей. Тож зустріч через роки виявлась несподівано болісною. А об'єднала їх спільна донька, яку Руслан не може визнати, але все одно бажає захистити. 

Уривок з майбутнього оновлення:

— А Аріна де? — помічаю, що малої немає поруч. 

— Десь поруч, — Ді озирається. — Аріно?! Ти де?! 

У відповідь тиша. 

Я підриваюсь з-за столу. Чомусь серце бʼється швидше. Згадую про басейн… Чи вміє мала плавати? 

— Вона вміє плавати? — питаю перше-ліпше. 

Ді стрімко блідне. І біжить в бік дверей в тренажерний зал. Він в будинку чималий, там же й басейн є, критий, з підігрівом… 

Я біжу за нею, не памʼятаю, щоб я колись взагалі так сильно хвилювався за щось. Скільки не було різних випадків, перестрілок, погроз, я завжди тримався. Мене навіть бадьорив адреналін, він нагадував, що я живий. Але зараз, коли я відкриваю двері тренажерного залу і бачу малу, яка якраз нахилилась до води, все зовсім інакше.

Від різкого звуку Аріна сіпається, маленька ніжка ковзає по бортику, і вона плюхається  уводу. 

— Аріна! — кричить Ді, в той час, як маленьке тіло камнем йде до дна. 

Я реагую швидше, ніж встигаю подумати. Кидаюсь за малою, в два кроки опиняюсь біля води і пірнаю за нею. 

Хапаю її майже одразу. Вона теж хапається за мене, брикається, їй, певно страшно. За мить ми виринаємо. 

Аріна кашляє, я витягую її на кахлі, і малу вириває у мене з рук Ді. Вона обіймає дитину, по її щоках струменять сльози. Злякана дитина вся тремтить, теж реве, одночасно кашляючи і блюючи водою. Це здається найстрашніше що я бачив у своєму житті. Моє серце в цю мить опинилось десь в пʼятах, і я вперше відчув так дику напругу в усьому тілі. 

Набираю охорону:

— Камери бачили? Чому не зупинили, придурки?! Швидку сюди негайно! 

— Був обід і… Тут ніколи не було дітей… Зараз все буде! — відповідає переляканий охоронець. 

А я беру рушники, які висять на стійці і підходжу до Аріни і Діани. Накидаю один рушник на Ді, яка вся теж мокра від того, що обіймала Аріну, а інший подаю дитині. Почуваюсь дивно. 

— Ти придурок, Аріон! Ти винен в цьому! — крізь схлипи каже вона. — Я ледве не втратила її… 

Я дійсно відчуваю, що винний. Я не подумав про подібне. 

— Ми замкнемо цю кімнату, — кажу, поклавши рушник на плечі Аріні. — Аріно, ти як? 

Її все ще трясе, але погляд направлений на мене цілком свідомий. Здається, минулось. Тепер хай ще лікарі оглянуть. Сльози Ді мов серп по серцю… Треба припинити її істерику.

— Вже все добре, — кажу, торкаючись її долоні.

— Добре було, поки тебе не було  в нашому житті, — Ді притискає малу до себе, втикаючись в її волосся обличчям. 

Я подаюсь вперед і обіймаю їх обох. Холодних, тремтячих, але мені здається, це єдине правильне, що я можу зробити в цю мить. Передати свою впевенність в тому, що все гаразд...