Чи можна побудувати щастя на уламках минулого?

Кожен із нас має тягар минулого, який тягне за собою сумніви, страхи та нерозв'язані питання. У романі "(Не) відлітай, татку" Олена прагне лише одного — стати матір’ю, не втягуючи себе у складні стосунки. Вона обирає Віктора, якого вважає ідеальним кандидатом для народження дитини. Але що робити, коли план, що мав бути простим, раптом обертається справжніми почуттями?

Ця історія про боротьбу між минулим і теперішнім, про зради та зцілення. Олена, яка пережила жахливий досвід у минулому, хоче уникнути повторення болю, але доля вирішує інакше. Віктор, самолюбивий і легковажний чоловік, стає для неї випробуванням. Однак любов, що виникає між ними, стає лише першим із багатьох випробувань.

Олександр, який здавалося б підтримує її в найскладніші моменти, бреше, позбавляючи її шансу на правду. Віра, яка таємно кохає Віктора, додає до цієї плутанини своїх емоцій, вагітність та приховані мотиви. І лише Миколай, її лікар і друг, залишається поруч, підтримуючи її, коли інші вже відступили.

Ця історія — це не просто любовний трикутник. Це подорож крізь біль, недовіру і пошук справжньої любові. Олена постає перед важливим вибором: чи дати Віктору ще один шанс, чи довіритися своєму серцю, яке вже обрало іншого?

Чи можна любити людину, яка не виправдала твоїх надій? Чи варто боротися за кохання, якщо довіра зруйнована? Олена, яка пережила зради і втрати, повинна вирішити, чи готова вона знову відкрити своє серце для справжніх почуттів.

Але чи стане вона щасливою з тим, кого справді кохає, чи її минуле назавжди залишиться нездоланною перешкодою?